Однак революційній спалах серед тих, хто сьогодні посів на вищі посади, і головне, страх та сумніви, що панували у Верховній Раді нещодавно, як вбачається, швидко йдуть на спад.
Ще лунають гучні заяви про те, що приймаються необхідні для країни та такі, що вимагає світове співтовариство закони та рішення, однак, нажаль, крім назв, нічого революційного в них не має. За словами одного з членів Європейської комісії, нова українська влада будує численні «Потьомкінські селища» і «Європа це бачить».
Одним з таких «селищ» став Закон «Про відновлення довіри до судової влади в Україні», або, як його називають «Про люстрацію суддів». Те, що судівська влада вже давно керується замість законів України так званим «телефонним правом», виконуючи вказівки «зверху», добре відомо. При цьому поширене хабарництво, за часів Януковича та його «смотрящего за судами» Портнова набрало найвищого ступеню цинізму, коли хабарі бралися з обох сторін, а потім справа вирішувалися за вказівкою на користь більш наближеної до влади сторони, «кидаючи лоха», який заплатив без повернення йому грошей. Неймовірні мільйонні суми платилися і за призначення на посаду судді. Рахунок йшов на мільйони доларів. Все це було. І всі винні не тільки не покарані, а й продовжують обіймати суддівські посади. І що дав так званий закон про люстрацію? Чи допустив звільнення суддів та їх новий набір за участю громадськості? Чи змінив він суддівську систему з урахуванням вікового досвіду Європейськіх країн, що, наприклад дозволяє розгляд багатої кількості справ мировим суддям, які працюють там, де мешкають і які підконтрольні громадськості? Чи дав можливість покарати всіх тих, хто роками виконував замовлення? НІ. Законом проголошено створення Тимчасової слідчої комісії, яка може розглядати заяви щодо суддів, які виносили рішення по відношенню до учасників протестів починаючи з лістопаду 2013 року. І це все? А де відповідальність за протизаконні вироки, що виносилися роками? Де люстрація, дослівне значення якої «очищення». Чи має право на таке очищення комісія створена законом? Звичайно ні. Лише на передачу інформації до Ради юстиції та органів прокуратури. А там? Як піде. А піде, ймовірно, «як треба».
Отже не зважаючи на проголошену боротьбу зі старою системою та корупцією, не зважаючи на участь так званої «громадськості» у вигляді організацій, які відпрацьовують численні іноземні гранти, при написанні законів, нічого не змінюється. За значними назвами переховані значні компроміси. Можна вже писати інструкції: як написати закон так, щоб нікого не зачепити або «майстерність компромісу».
Черговим будівництвом «Потьомкінського селища» став і законопроект «Про створення бюро антикорупційних розслідувань». Не звертаючи увагу на такі дрібні речі як незрозумілість поняття «антикорупційного розслідування», адже тоді має бути і «корупційне», головні слабкі місця і без того слабкого проекту такі:
Звичайно є й багато інших «моментів». Наприклад третину статей законопроекту присвячено соціальному забезпеченню працівників органу, праву носити зброю та підвищувати кваліфікацію в іноземних закладах. Не зважаючи на те, що орган матиме права слідства у кримінальних справах, корупція в Україні ще й досить вважається адміністративним правопорушенням. Отже якщо, наприклад орган захоче (а вдруг?) розслідувати справу проти держслужбовця, інший орган може скласти адміністративний протокол, це закріпиться рішеням суду, і оскільки факти, встановлені судами в Україні не переглядаються, кримінальну справу вже порушити або завершити буде неможливо.
І це на фоні того, що Європейські представники прямо наголошують: подальше фінансування України можливе лише у випадку створення дійсно незалежного органу боротьби з корупцією, ВІДОКРЕМЛЕНОГО від Уряду. І на це вони навіть готові виділити окремо додаткові кошти.
Все це, і щирий намір дійсно боротися з корупцією стало підставою для того, що Тетяна Чорновол, яка призначена Уповноваженим по боротьбі з корупцією при Кабміні, і яка, начебто, мала б радіти тому, що орган створюється саме ним, звернулася до народних депутатів – фахівців: Андрія Кожемякіна, Генадія Москаля та Голови Адміністрації Президента С. Пашинського, які терміново створили робочу групу і внесли до Вреховної Ради новий законопроект «Про Державну службу боротьби з корупцією», де всі ці проблеми були усунені.
Новий проект,узагальнив всі попередні та вніс поправки з огляду на вимоги ЕС щодо спрощення візового режиму та надання Україні фінансової допомоги.
Так, орган, за прикладом СБУ створюється поза системою інших органів влади. Корупція визнається кримінальним злочином та таким, що загрожує національній безпеці держави. Саме тому обрання Голови довірено РНБО – органу, до якого входять політично відповідальні особи: Прем'єр-мінрістр, Президент, профільні міністри. При цьому за ланкою контролю він збалансовує Верховну Раду та створений нею Кабмін, оскільки має право перевірки діяльності їх службових осіб, але не підконтрольний їм. Також вперше в історії України за прикладом Європейських країн до осіб, що відповідатимуть за корупцію віднесено колишніх високопосадовців, які, не зважаючи на залишення посад, мають вплив на тих чи інших співробітників їх колишньої служби, яких, наприклад, самі призначили. При органі утворюється реестр майна та прибутків високопосадовців та членів їх сімей, відомості якого ДСБК має право перевіряти. Служба вперше в історії матиме можливість самостійно звертатися до іноземних судів для повернення виведених з держави попередніми урядовцями та наближеними до них особами коштів, адже до сьогодні Мінюст, на який таке завдання покладене законом, не зробив жодного кроку в цьому напрямку. До підслідності ДСБК віднесено злочини держслужбовців і ТІЛЬКИ їх. Ніякого втручання у діяльність бізнесу. Цікаво, що по Раді вже пішли чутки, що це призведе до пошкодження інтересів великого бізнесу, який тісно пов'язаний з високопосадовцями. То ж перший крок на розв'язання влади та бізнесу? Чи зробить його Верховна Рада?