Лідери західних західних країн сьогодні домовлися про запровадження нових санкцій проти Російської Федерації. Це дуже важливе рішення з боку США, Франції, Німеччини, Великої Британії та Італії. Адже російський розрахунок, він складається з того, що рано чи пізно Захід усвідомить, що не здатний протистоїти російському тиску на Україну. Що рано чи пізно Барак Обама, Ангела Меркель, Франсуа Олланд, Девід Кемерон, Маттіо Ріенті приїдуть до російської столиці і скажуть Володимиру Путіну: "роби з нею що хочеш, аби не було нової енергетичної конфронтації, аби не було нової дестабілізації ситуації в Європі, аби не було нових випробувань для європейського бізнесу…". Саме на це і розраховують в російській столиці, коли замість того, щоб виконувати "женевські домовленості", роблять все можливе, щоб ситуація в Україні була більш напруженою.
Я не думаю, що у когось були ілюзії з приводу того, що Росія буде виконувати "женевські домовленості". Однак для Заходу, було досить важливим, щоб міністр закордонних справ Російської Федерації Сергій Лавров поставив свій підпис поруч із підписами представників ЄС і США. І тепер на Заході можуть говорити з Росією як із країною, яка свідомо ігнорує свої міжнародні зобов’язання, і навіть більше – робить все можливе, щоб ситуація в країні, безпеку якої вона погодилася гарантувати в Женеві, ще більш погіршувалася.
Звичайно, з російської точки зору, - все це лише маневр. Однак, запровадження санкцій, які можуть бути вже застосовані не просто проти окремих осіб, але і проти окремих галузей російської економіки – є сигналом до того, що Росії варто готуватися до серйозних економічних випробувань. Так, Захід також може реально відчути наслідки таких санкцій на власній економіці, однак не будемо порівнювати економіки розвинених країн світу із економікою Російської Федерації. Не будемо думати, що стабільність і добробут Росії можуть бути реально гарантовані в результаті розриву із економіками Західного світу. Однак вся сутність цього добробуту пов’язана саме із нафтою і газом, які Росія продає на Захід. Нічого іншого: жодних інфраструктурних перетворень, жодних реальних інвестицій, жодних високих технологій. В цій країні немає нічого, щоб дозволило їй існувати самостійно.
Володимир Путін, я думаю, це усвідомлює. Усвідомлює ще і тому, що зараз говорять про можливість запровадження персональних санкцій проти нього самого, що він може позбутися тих мільярдів, які він заробив за роки знаходження на галерах. Можливо, Володимира Путіна не сильно цікавлять ці мільярди, можливо, влада для нього зараз набагато важливіша, амбіції набагато важливіші. Однак і амбіції ці якось не дуже задовльняються, адже останні роки свого правління людина, яка збиралася бути, фактично, диктатором цілої центральної Європи, проведе у політичній ізоляції. Навряд Володимиру Путіну хотілося б такого результату.
І сьогоднішній крок Західних країн, так чи інакше, примусить Москву замислитися про наслідки своєї згубної політики. Або стати ще більш радикальною, ще більш жорсткою по відношенню до України. Це теж можливий наслідок західних санкцій. І до цього нам теж потрібно готуватися.