На білбордах зображений «Кандидат з людським обличчям» , який одночасно «Силовик. Політик. Батько», а також рятівник громадян від наркопритонів. Киянам він пропонує киянок, сало і живу рибу, одеситам повертає 46 соток, а всім українцям обіцяє пенсію з трьох років.
Такий собі Віктор Олексійович Шевченко, 58 - років від роду, одружений на громадянці Скобніковій Л. П., який називає себе українським політиком і заступником глави Інтернет-партії України, змінив свої паспортні дані 19 березня цього року в Оболонському відділі МВС в Києві, отримавши ім'я Дарт Вейдер.
Популярність свою він отримав після серії акцій. Зокрема, активіст і його прихильники громили магазини, в яких торгували тютюновими сумішами. Восени 2013 року Шевченко-Вейдер оголосив себе мером Одеси (це сталося після відставки колишнього градоначальника Олексія Костусєва).
29 березня 2014 кандидат, вбраний під головного лиходія "Зоряних воєн", подав повний пакет документів, у тому числі квитанцію про сплату виборчої застави в сумі 2,5 млн грн, для реєстрації кандидатом у президенти країни. Заставу за нього внесла невідома компанія ТОВ «Темна сторона сили», зареєстрована 24 березня 2014 року.
Так виглядала делегація Шевченка-Вейдера, що прийшла до будівлі українського Центрвиборчкому.
У разі перемоги на виборах Дарт Олексійович планував:
- посилити міць збройних сил України (шляхом побудови бойової орбітальної космічної станції);
- повернути заощадження Ощадбанку СРСР (проект «Дартовая тисяча»);
- підвищити зарплати і пенсії до космічного рівня (програма «Бездонний бюджет»);
- перенести Чорнобиль на 60 км далі від Києва, ближче до Білорусії;
- визнати мову ситхів другою державною.
Крім цього, його передвиборча програма містить обіцянку студентам першого робочого місця на будь-якій планеті, яку вони виберуть.
ЦВК не зрозуміла обіцянок Вейдера і після декількох днів розгляду відмовила в реєстрації. У документі про відмову вказувалося, що право на ім'я і право бути обраним не можуть бути реалізовані Дартом Вейдером, так як це призведе до «приниження українського суспільства, дискредитації України в очах міжнародної громадськості і нівелювання поста президента України».
Втім, деякі передвиборні плакати зареєстрованих кандидатів принижують українське суспільствот аж ніяк не менше. Тому що вони абсурдні, банальні, брехливі, без творчості і почуття гумору.
Деяким політикам креативності додають самі українці.
Але, попри влучність і дотепність "вейдерової агітації", не потрібно забувати, що вона залишається однією з форм "противсіхства", яке по суті є втечею від реальності і вже вартувало Україні чотирьох років авторитаризму, розквіту корупції та сотні людських життів. Ідеальних політиків немає і ніколи не буде, їх потрібно і висміювати і критикувати, в тому числі і так, як це робить Дарт Олексійович Вейдер, але це не знімає відповідальності за майбутнє країни з жодного громадянина. Якщо балотування "по приколу" може бути однією з форм політичної сатири, то голосування "по приколу" - банальна безвідповідальність.