Останні заяви впливових «регіоналів» говорять про те, що Партія регіонів нарешті визначилася зі своєю позицією по відношенню до терористичних угруповань ДНР та ЛНР. Так сьогодні секретар президії політради ПР Борис Колесніков заявив, що донецький бізнес не дозволить самозванцям-сепаратистам перетворити Донбас на Сомалі і додав, що Донбас може досягти успіху тільки в складі єдиної України. Раніше свою позицію висловив і найбагатший українець Рінат Ахметов: «Донбасу з самопроголошеною Донецької народною республікою не по дорозі». Крім того, сьогодні Партія регіонів закликала українців прийти на вибори, а владу - забезпечити їхнє проведення на Південному Сході: «Партія регіонів вважає життєвою необхідністю для держави проведення вільних і прозорих президентських виборів в усій Україні та південно-східних регіонах зокрема».
Разом з тим, підконтрольна лідеру фракції ПР Луганська обласна рада приймає низку рішень, які йдуть врозріз з генеральною лінією партії і кидають тінь на всю структуру. Зокрема, луганські «регіонали» висловили недовіру в.о. голови ОДА Ірині Верігіній, вимагають припинити АТО на територій Луганської та Донецької області та звинуватили владу в розпалюванні громадянської війни (чого вже давно не дозволяють собі навіть старші «донецькі» товариші).
Мотиви таких, на перший погляд, нелогічних рішень стають зрозумілими після того, як луганські «регіонали» приймають звернення до Бориса Колеснікова та народних депутатів з вимогою переглянути внутрішньопартійну політику партії. Зокрема, вони вважають неприйнятними спроби зміщення з посади голови фракції Олександра Єфремова.
Варто відзначити, що останнім часом «домоклів меч» грізно завис над головним луганським «регіоналом». З одного боку він вже втратив майже всі важелі впливу в Партії регіонів. Зокрема, 20 травня відбулося засідання фракції Партій регіонів, де розглядалося питання про зміну голови фракції на Вадима Новинського. Тоді для цього не вистачило голосів, але це лише питання часу. Тут слід зазначити, що Єфремову важко тягатися з такими важковаговиками як Ахметов, Новинський, Колесніков, Тарута і навіть Геллер, і він природньо опинився поза великою грою.
З іншого боку він вже давно не контролює окупований терористами регіон, і всі спроби домовитися з бандою Болотова не мали успіху. Тому цілком логічно, що Єфремов намагається зберегти хоч якісь позиції, використовуючи єдиний поки що підконтрольний йому орган – обласну раду.
Однак, граючи в таку небезпечну гру, Єфремов ризикує перетворитися на головного маргінала Партії регіонів і опинитися в черзі на зняття депутатської недоторканності слідом за Царьовим.