Вперше Петро Олексійович Порошенко стає депутатом у 1998 році, вигравши вибори в мажоритарному окрузі рідної для нього Вінницькій області (там розташовані його основні активи).
Після обрання в парламент, Порошенко входить у фракцію СДПУ (о) - проект Віктора Медведчука, кума Володимира Путіна. Дуже скоро Петро Олексійович отримує високий і відповідальний пост члена Політбюро СДПУ(о).
Перспективного молодого політика помічає Микола Азаров.
У 2000 році Петро Порошенко разом з Володимиром Рибаком і Володимиром Ландиком стає співголовою Партії регіонів. У президію новоствореної об'єднаної партії увійшли Микола Азаров, Юхим Звягільський та Леонід Черновецький.
В грудні 2001 року Порошенко несподівано примикає до опозиційного блоку «Наша Україна» Віктора Ющенка і стає керівником виборчого штабу свого кума.
Після Помаранчевої революції, в лютому 2005 року, Порошенко стає секретарем Ради національної безпеки і оборони України. Позбувся поста в вересні того ж року в результаті скандалу, пов'язаного з обвинуваченням найближчого оточення президента Ющенка в корупції і лобіюванні особистих інтересів.
З обвинуваченнями в корупції на адресу Порошенка виступив глава Секретаріату президента, нині покійний Олександр Зінченко. «Секретар Ради національної безпеки і оборони Порошенко, перший помічник президента Трет'яков, кілька їх партнерів, як Мартиненко, цинічно і системно реалізують свій сценарій використання влади у власних цілях», - заявляв він.
Наступний епізод біографії Порошенка - арешт Бориса Колесникова. Точніше - розмова Порошенка з Колесниковим за кілька днів перед взяттям останнього під варту. За словами Бориса Вікторовича, Порошенко фактично взяв його в заручники, прагнучи відібрати у Рината Ахметова промислові підприємства та медіа-активи. За версією Петра Олексійовича, він лише попереджав Колесникова про небезпеку, а не вимагав від нього чого б то не було.
У 2006-му Порошенко знову обирається до парламенту. На думку спостерігачів, в тому, що за підсумками парламентських виборів-2006 не склалася «помаранчева» коаліція у складі «Нашої України», БЮТ та СПУ почасти винен Порошенко. Він до останнього наполягав на кріслі спікера Верховної Ради для себе. В результаті лідер СПУ Олександр Мороз, який теж мріяв бути головою Верховної Ради, зважився на союз з Партією регіонів і комуністами. Парламент, втім, скоро був розпущений Віктором Ющенком, який звинуватив депутатів у скупці голосів депутатів від опозиції (термін «тушки» з'явився саме тоді).
У 2007-2010 рр.. Порошенко очолює раду Національного банку України. У 2009-2010 рр.. Петро Олексійович займається посаду міністра закордонних справ у другому уряді Тимошенко.
У 2012-му Порошенко очолює міністерство економічного розвитку і торгівлі в уряді Януковича. Коли Янукович в 2012 році призначив Порошенка міністром, секретар РНБО Андрій Клюєв вельми радісно це прокоментував: «Хочу привітати Петра Олексійовича з поверненням на роботу в Кабінет Міністрів. Хоча перед ним сьогодні стоїть чимало складних завдань, я впевнений, що державницьке мислення, властиве Порошенко, допоможе йому швидко освоїтися в новій якості», - зазначив Клюєв.
Порошенко йде з посади в 2012 році, після парламентських виборів, в ході яких він обирається до ВР по мажоритарному округу у Вінницькій області.
У листопаді 2013-го в Києві розпочинається Євромайдан. Порошенко бере в ньому участь. На початку революції рейтинг Петра Олексійовича коливався в районі статистичної похибки. Однак після лютневих боїв і агресії Росії найбільш рейтинговий кандидат Віталій Кличко почав стрімко втрачати популярність, а Порошенко її нарощував.
За останніми оцінками Forbes (березень 2014 року), Порошенко посідає 7-е місце серед українських багатіїв. Його статки оцінюються в $ 1,6 млрд. Головними напрямками активів є АПК і машинобудування. В аграрному секторі основний актив - концерн «Укрпромінвест» «Агропродінвест», корпорація «Рошен». У сферу впливу також входить кілька цукрових заводів, головним чином у Вінницькій області.
У машинобудуванні інтереси зосереджені в суднобудівній (київський ВАТ «Ленінська кузня») і автомобілебудівній галузі (Луцький автомобільний завод, корпорація «Богдан»). У 2008 році був побудований і введений в експлуатацію Черкаський автомобільний завод.
Порошенко живе в маєтку площею кілька гектарів на березі річки Козин. У центрі - великий білий будинок, поруч з ним будиночок трохи менше і котедж для гостей, банний комплекс, дві альтанки і колонада. Є й своя власна церква, а також причал для суден.
Раніше на цьому місці розташовувалася база відпочинку «Чайка», що належала Київській кондитерській фабриці імені Карла Маркса, власником якої є родинний концерн Порошенко «Укрпромінвест».
Першу машину, «Волгу», Порошенко купив на п'ятому курсі університету. Сьогодні їздить на «Бентлі».
Петро Порошенко – вірний парафіянин Української православної церкви Московського Патріархату.