Черговий, шостий раунд міністерських зустрічей України і Росії за посередництва Єврокомісії не призвів до консенсусу. За словами керівника Мінтопенерго Юрія Продана, Нафтогаз готовий продовжувати переговори по газу "паралельно з очікуванням рішення Стокгольмського арбітражу". Еспресо.TV вирішило з'ясувати чого чекати від Стокгольмського арбітражу.
Чи перекриє газ Росія
Розгляд таких “політично обумовлених” справ в міжнародному арбітражі зазвичай не проходить швидко і затягується стороною, якій рішення суду зовсім нідочого.
"У середньому такі процеси в Стокгольмському арбітражі затягуються на роки, приблизно на 1,5 - 2 роки. Все залежить від того, наскільки націлені до співпраці обидві сторони», - розповів Еспресо.TV партнер арбітражної практики юридичної фірми Cai&Lenard Констянтин Пильков.
Інший важливий момент на який також закцентував увагу Продан — економічні відносини між компаніями під час судового процесу. Виникає питання, чи буде отримувати Україна російський газ під час розгляду справи між “Нафтогазом” і “Газпромом” у арбітражі?
Але в цьому питанні українським споживачам турбуватися не слід, хіба що Росія згадає свої методи часів “газових воєн” і “побавиться” з газовим вентелем.
У дуже рідкісних випадках арбітраж втручається в діючий контракт компаній, скоріш, він навпаки зобов'язує сторони виконувати його.
"Договірні відносини залишаються в звичному руслі, більше того навіть часто навпаки Стокгольмський арбітраж заохочує збереження нормальних відносин за договором на час судового процесу", - зазначає Пильков.
На яке рішення очікувати
Нинішню газову суперечку багато хто сприймає як міждержавну, що де-факто так і є, але де-юре — це юридична суперечка між двома компаніями - “Нафтогазом” і “Газпромом”. Тому, виникає питання, “якщо Росія, навіть програвши арбітражний спір, відмовиться його виконувати рішення арбітрів”?
Як розповів Еспресо.TV Констянтин Пильков, в цьому випадку в Україні не залишиться інших механізмів, як звернутися до суду Росії, щоб той дав дозвіл на примусове виконання арбітражного рішення.
"Але у такій справі як ця, є складова і невиконання рішення - це серйозний удар по репутації", - вважає партнер арбітражної практики фірми Cai&Lenard.
Взагалі, Україна і Росія одні з перших ухвалили Нью-Йоркську конвенцію 1958 року, яка зобов'язує країни виконувати рішення арбітражних судів. А сама можливість подати до такого суду обов'язково прописується в контрактах між компаніями, в цьому випадку “Газпромом” і “Нафтогазом”.
Тобто контракт дає змогу звернутися до Стокгольмського арбітражу, а ухвалена ковенція змушує країни виконувати його рішення.
Скептичне відношення до, м'яко кажучи, недосконалої судової системи України може породити сумніви до рішення арбітражу. Проте арбітри, які обираються для розгляду справ у Стокгольмському арбітражі це юристи з найвищим рівнем репутації, судді Верховних судів у відставці з різних європейських країн.
"Ще не було серйозних прецедентів, коли хтось з арбітрів Стокгольмського арбітражу був звинувачений в упередженості або корупційних діях. Тому є презумпція того, що це буде об'єктивне рішення, дійсно засноване на фактах, які переважають”, - відкидає всі сумніви Констянтин Пильков.
Стокгольмський арбітраж це традиційний спосіб для вирішення суперечок саме на пострадянському просторі. У радянський час це був саме той майданчик, на якому суперечки вирішували компанії СРСР та компанії інших країн.
Також Стокгольмський арбітраж відомий ще тим, що в ньому вирішуються суперечки енергетичного характеру. "Він один з 5 найавторитетніших у світі арбітражних центріх, яким користуються українські компанії та іноземні інвестори стосовно України", - резюмував Пильков.