Про своє звільнення
Дуже б хотілося сказати, що я вибрався в результаті ретельно спланованої та ювелірно проведеної операції спецслужб, але це не так. Я вибрався завдяки добрим людям, українцям-патріотам і господу Богу. Мене не викупили, не обміняли, мені допомогли вийти з Луганська, вийти з будівлі СБУ, хто ці люди, я говорити не стану, оскільки вони ще там і займаються своїми справами.
Про долю батальйону «Темур»
Я займався комплектування батальйону. Його назвали моїм ім’ям і люди прийшли в нього тому, що він названий моїм ім’ям. Мене дуже добре знають в Луганську. Особовий склад батальйону так і залишився, вони потім пройшли перепідготовку в Дніпропетровську і були всі цілком влиті в батальйон «Луганськ». Я тримаю контакт зі своїми людьми, зараз вони воюють.
Про полон
Умови, в яких утримували мене, вони не те що разюче відрізняються від загальних умов, вони виняткові. Це обумовлено тим, що мене в Луганську знає дуже багато людей, і не тільки в Луганську, і турботу про мене виявило дуже багато людей, крім того приїхала місія ОБСЄ, попросила представити мене перед їхніми світлими очима, але в СБУ Луганська є і інші люди, заручники. Їх утримують там досить у великій кількості. Тих, хто знаходиться «на підвалі», я думаю, живими не випустять, бо таких умов «цукрових», в яких утримувався я, там більше нема. Мені вдалося, правда, передати передачку з продуктами хлопцям «на підвал» декілька разів через знайомих, але записку не встиг.
Про вибух під Луганською ОДА
Я сидів в цей час у себе в камері, я почув перший захід літака і коли він зайшов другий раз я уже чекав на стрільбу, дочекався. Після стрільби ще трохи почекав прилетить в СБУ, чи не в СБУ. В СБУ не прилетіло, прилетіло в інше місце. Але стрільба з літака не призвела до вибуху в облдержадміністрації. Стрільба з літака була, однозначно. Вона, я так думаю, була здійснена з автоматичної гармати, але це не ті снаряди, не те озброєння, яке може викликати вибух такого роду. Те, що стріляли з ПЗРК я теж бачив. Насправді, той, хто був біля ОДА, в той момент коли був постріл, він зрозуміє, що фізично ракета ПЗРК не могла не влучити в будівлю, реально, будівля стояла стіною перед ним, і якщо вони пускали ракету услід літаку, то вони по-любому влучили б, хоч з ПЗРК, хоч з гранатомета, хоч з чого, вони б все одно влучили в будівлю обладміністрації. Ракета не змогла б її обійти, навіть якщо б встигла захопити ціль, а на такій короткій відстані вона захопити ціль, звісно, не встигла.
Про структуру терористів в Луганську
Кадирівців, я в Луганську не бачив, негрів бачив тільки як вони підмітали двір СБУ, коли їх узяли в кабаку за порушення комендантської години і привезли 20 чоловік. Двадцять негрів з віниками, це було дивно дуже. А що стосується структури, більшість людей підрозділу, де я знаходився, нехай не більшість, а десь половина – кримчани. Перші допити зі мною проводили росіяни, хлопчики молоді зовсім. Думаю, вони не з ГРУ і не з ФСБ, а якісь скінхеди, тому що допиту по суті не вели, протоколи не заповнювали, ставили питання не для того, щоб отримати якусь інформацію, а з метою познущатися… В структурі сепаратистів такий само бардак, як і усюди в країні. Якщо в МВС бардак, то чому у сепаратистів має бути порядок. Там кожен тягне ковдру на себе, вони розбилися на «могучие кучки», ведуть між собою внутрішньокланову боротьбу за якісь тільки їм зрозумілі інтереси, періодично вони зіткаються в боях зі смертями. Нещодавно було проголошено Лисичанську народну республіку - це вже просто клоунада.
Про заїжджих бойовиків з Росії
Бойовиків на Луганщині справді багато, тому що кордон Луганської області був прозорим, а з моменту захоплення КПП, він став як решето (колонами заїжджали), по веб-камерам Луганська можна було бачити, як заходять ці колони. Я думаю, що цифра в 20 000 відповідає дійсності. Але ви ж розумієте, що вони не в одному місці зосереджені: в Антрациті велике угруповання, у Донецьку, Слов'янську (окрема республіка взагалі), Лисичанську, в Луганську тисяч 5 приблизно. Але ніякої небезпеки вони не складуть для АТО - це люди зі стрілецькою зброєю.