Цього тижня Верба врятував життя снайперу, старшому лейтенанту роти розвідки не у лікарні, а у звичайному військовому наметі. Досі українські фахівці під час військових навчань у польових умовах оперували тільки тварин
Цікаво й те, що пацієнт Верби перш ніж потрапити на стіл хірурга, у важкому стані пройшов два кілометри з автоматної кулею в животі. Врятувати розвідника вдалося після надзвичайно складної операції, яка тривала більше години.
Однак сам Верба, який є провідним хірургом Військово-Медичного клінічного центру Центрального регіону і марив своєю професією з дитинства, цією операцією не любить хизуватися, називаючи її звичайним обов’язком лікаря.
У невеличкому телефонному інтерв’ю Еспресо.TV хірург з найгарячішої точки України розповів про настрої, які панують у зоні АТО.
- Чому ви поїхали в зону АТО?
- Я не думав, чому я маю туди їхати. Я головний хірург центрального госпіталю, це мій обов’язок.
- Які там зараз настрої?
- Настрої зараз, настрої… Перемоги, звичайно, всі хочуть перемоги. Щоб все закінчилося, щоб мир був, щоб люди верталися здоровими, а не каліками, щоб сім’ї не руйнувалися, щоб діти поверталися додому. Настрій у всіх один – бажання миру. Ми, українці, не любимо воювати. І коли нас зачіпають, це дуже погано закінчується.
- Як почувається зараз ваш пацієнт? В якому він стані?
- Він досі у мене лежить. Я маю багато пацієнтів в госпіталі. З ним все добре.
- Що ви відчуваєте під час проведення операції?
- Які можуть бути емоції у хірурга? Я займаюсь цим все життя, це моя робота, більше нічого не вмію. Взагалі, хотів стати військовим. Отак і вийшло, став одночасно і військовим, і лікарем (Сміється).
- Чим ви займаєтеся поза роботою?
- Читати люблю. Коли трапляється шанс, на рибалку їду. Але найголовніше – сім’я. Намагаюсь більше часу проводити з сім’єю.
- Що любите читати, яку музику слухаєте?
- А, не повірите, - шансон! А літературу історичну люблю, бестселери Сідні Шелдона. Класичну літературу вже давно не читаю, мабуть, вийшов з того віку. Інколи люблю політичну почитати. Всього потроху.
- Сучасну українську літературу читаєте?
- Ні.
- Не любите її чи не мали змоги почитати?
- Ніхто ще не подарував.
- Тепер ми знатимемо, що вам дарувати і бажаємо успіхів у вашій нелегкій справі.