Олександр Герцен після кривавого придушення патріотичної демонстрації в Варшаві 1861 року писав до царя Олександра ІІ: «Вы стали простым убийцей, убийцей из-за угла». Він писав також про позбавлену совісті і сорому російську пресу. Сьогодні варто повторити ці слова великого Росіянина на адресу Володимира Путіна і великоросійських пропагандистів, які безперервно і нахабно брешуть.
Раніше ми чули, що в Польщі тренують українських фашистських бойовиків, які тероризують Майдан. Пізніше ми дізналися, що озброєння і військову форму путінські завойовники Криму купували в магазинах, а Кремль не мав з цим нічого спільного. Зараз ми знову чуємо про відповідальність української держави.
298 нещасних жертв теракту – це результат безжалісної і цинічної політики Путіна. Це з його згоди, з його відома і за його рішенням була озброєна кремлівська агентура і п’ята колона на території Донбасу. Це вони вбили невинних, випадкових людей. Цей російський президент з ментальністю підполковника КДБ не хоче дозволити, аби Україна йшла власним шляхом до демократичних стандартів і Європи. Путін хоче відновлення імперії. Цьому служить також підтримування і розпалювання етнічних конфліктів в Латвії та Естонії, цьому служить поступовий демонтаж Молдови і підживлювання конфліктів навколо Нагірного Карабаху. Воістину – цей великодержавний, великоросійський шовінізм, є останньою, найвищою формою комунізму. А прогрес Путін розуміє, як прогресуючу анексію нових країн.
Європейський Союз звик до миру і спокою – немає ані рішучості, ані освідомлення зростаючої загрози. Повторюється схема віри в можливість умиротворення чудовиська. Засліплення і пасивність європейських політичних еліт турбує. Однак нас – людей слова, науки, культури, медіа – ніщо не звільняє від відповідальності говорити чітко, вперто і переконливо – це дуже небезпечно.
Ми не можемо повторювати наївності інтелектуальних еліт минулих років щодо Гітлера і Сталіна. Нам не можна було тоді заплющувати очі на анексію Австрії, Чехословаччини чи балтійських країн.
Мій московський приятель любить повторювати, що є два шляхи того, як російська армія сьогодні може залишити територію України – реалістичний і чарівний. Згідно з реалістичним сценарієм, приїде святий Юрій, верхи на драконі, і вогняним мечем прожене банду негідників. Це реалістичний сценарій. А чарівний? Чарівний полягає на тому, що вони самі підуть.
Політика чергових поступок є шляхом в нікуди. Путін не є політиком європейського типу – це політик, який займається перманентним авантюризмом. Багато фактів сигналізує про те, що він вже випустив джина з пляшки – з Росії в Україну перекочовують натовпи найманців підлості і вбивства, монархістів, які давно мріяли проявити себе у дії, православних фашистів, націонал-більшовиків і інших подібних симпатяг.
Озброєння цих бандитів новітньою військовою технікою є злочином. Добре, що польський уряд у цій ситуації займає розумну і чесну позицію – без демонстрації м’язів – але й без ілюзій і лицемірства.
Адам Міхнік для «Газети Виборчої»