Про автора: Асен Генов – громадський активіст, один з провідних лідерів думок і найбільш читаних блогерів Болгарії. Асен добре знаний завдяки ініціативам на захист свободи електронних медіа. Він брав участь у створенні веб-сайту, що відстежує публічні обіцянки політиків, спрямованого на формування культури відповідального промовця. Торік Асен був і все ще лишається одним з рушіїв протестного руху проти корумпованого уряду Болгарії.
Проросійська коаліція, підтримувана націонал-соціалістичною партією
Нинішній болгарський уряд підтримують соціалісти, Рух за права і свободи (який багато хто називає партією турецької меншості), а також радикально націоналістична, ксенофобська й антикапіталістична партія «Атака». Як показують соціологічні опитування, переважна більшість громадян Болгарії сподівається, що цей уряд піде у відставку наприкінці липня, внаслідок цілорічних масових протестів у серці столиці, Софії. Фактично цей уряд міг би піти ще до закінчення написання цього тексту (вчора ввечері прем'єр-міністр Болгарії Пламен Орешарскі подав у відставку).
Партії, що формують правлячу коаліцію, є або контрольовані олігархами, або дуже залежними від російських економічних та геополітичних інтересів. Цей факт широко коментують болгарські ЗМІ, особливо після 14 місяців безперервних щоденних мирних протестів. Недавня криза довкола одного з найбільших банків країни – Корпоративного Торгового, який багато хто називає «Банком Політбюро», а віднедавна й «Банком Мафії», – яскравий тому приклад. (Примітка перекладача: на початку червня КТБ придбав болгарське представництво Credit Agricole SA, а вже в середині місяця з нього почався стрімкий відтік капіталу).
Проте ситуація з «Атакою» дещо інакша. Стосунки цієї партії з кремлівським режимом та російськими геополітичними інтересами чітко видимі в її доктрині, промовах її речників, концепціях, політичних контактах та діяльності на міжнародній арені.
Олігархи намагалися захопити повний контроль над державою в Болгарії
Майже 14 місяців тому, після дострокових парламентських виборів, парламентська більшість призначила начальником Агентства національної безпеки (АНБ) "мутну" особу - олігарха-медіамагната Делян Пеєвського. Внесені перед цим поправки до спірного закону надали службі небезпечно широкі повноваження.
За наявною інформацією, Пеєвськи та його мати монопольно контролюють більшість друкованих ЗМІ в Болгарії та майже всі канали їх розповсюдження (кіоскові мережі, зокрема широковідому LAFKA) і мають дуже сильні позиції в електронних медіа та дистрибуції цифрового телевіщання. Їхня група, певно, є найсильнішою олігархічною, економічною, медійною та політичною групою, ледь не картелем, який, імовірно, забезпечує майже повний контроль над багатьма установами в Болгарії, в тому числі Генпрокуратуру, Верховну раду юстиції, а також численні структури в судовій системі, АНБ та органах боротьби з організованою злочинністю.
Протести проти мафії вибухнули одразу після того, як олігархи прийшли до влади
14 червня 2013 року, в день призначення Пеєвського шефом АНБ, десятки тисяч людей вийшли на вулиці болгарської столиці й протестували сотні днів. Протестні настрої поширились по всій країні.
Протестувальники називали правлячу еліту «червоним сміттям» і мафією, нагадуючи про її комуністичне походження та імовірну залежність від кримінальних кіл.
Звязок Болгарії з українською кризою
Наприкінці 2013 року в Болгарії та Україні сталися дві важливі речі: перша розпочала будівництво газогону «Південний потік», а президент другої Віктор Янукович відмовився підписувати Угоду про асоціацію з ЄС.
Очевидно, що якщо в той час Кремль чинив якийсь тиск на українських чиновників, офіційна позиція Болгарії щодо Південного потоку його посилювала. Зайве нагадувати, що ЄС рішуче виступав проти болгарської частини проекту, який Єврокомісія навіть називала «незаконним» і «таким, що не відповідає вимогам законодавства ЄС».
Треба сказати, що нині, особливо під час і незабаром після європейських парламентських виборах, що відбулися в усіх 28 державах-членах ЄС 25 травня антиукраїнська, антимайданівська й антиєвропейська пропаганда в Болгарії стала надзвичайно сильною та істеричною. Її й досі підтримують проросійські та пропутінські кола, в основному всередині Соціалістичної партії та "Атаки". Все, що можна почути і прочитати в ЗМІ, контрольованих правлячою коаліцією, є негативною пропагандою, яка описує Україну як «фашистську» країну з відповідним режимом, а її південний схід як місце, де армія добровольців захищає й убезпечує права росіян від смертельної загрози.
Навіть пропагандистські інструменти в Болгарії аналогічні тим, що використовуються в Росії.
Провідними поширювачами психозу, які стверджують, що українські фашисти вбивають невинних людей, є політики й лідери громадської думки, наближені до соціалістів та націонал-соціалістів з АТАКИ. Остання - партія, яка офіційно відкрила свою виборчу кампанію до Європарламенту в... Москві.
Копіюючи російських ідеологічних батьків і братів, соціалісти і націонал-соціалісти почали носити помаранчево-чорні стрічки медалі Слави й гвардійських частин Радянської Армії. Не бажаючи настільки безпосередньо пов'язуватися з комуністичними часами, вони назвали стрічку георгієвською, котра, хоч і схожа, але має жовті смуги замість помаранчевих. (Зауваження перекладача: з огляду на те, що така сама підміна відбулась і в самій РФ, і в тих країнах, які в Москві вважають об'єктами "Русского мира", йдеться про масовану кампанію, керовану з єдиного центру, що лише викриває зв'язки Кремля та його болгарських сателітів).
Деякі з найбільш "відвертих" членів цієї "русофільської" спільноти відкрито критикують Європейський Союз який "винен у фінансуванні фашистів і послідовників Бандери, які захопили владу в Україні за допомогою терору й насильства", буквально повторюючи тези путінської пропаганди.
Проросійська, антиукраїнська й антиєвропейська пропаганда йде ще далі - доходить до відкритих закликів до болгарського суспільства вийти з ЄС, стати ближче до Росії й навіть приєднатися до Євразійського Митного союзу.
Європейський провал проросійських націонал-соціалістів у Болгарії
На щастя, цьогорічні вибори до Європарламенту не несли серйозної загрози досягнутому болгарським суспільством майже два десятиліття тому консенсусу щодо асоціації з розвиненими демократіями й курсу на членство в ЄС і НАТО. Соціалістична партія й "Атака" зазнали тяжкої поразки (жоден преставник останньої взагалі не став європарламентарем), а інші радикальні націонал-соціалістичні та євроскептичні партії отримали лише кілька тисяч голосів, що небагато навіть для Болгарії з її 7,3 млн. населенням.
Колишні комуністи Болгарії та їхня російська пуповина
Набагато серйозніші побоювання викликає те, що російські геополітичні інтереси активно просувають і підтримують потужні групи в Соціалістичній партії Болгарії. СПБ є членом Європейської соціалістичної партії в Європарламенті, а її голова Сергій Станішев (народився в Херсоні, був громадянином СРСР, а потім - до 1996 року - й Росії) також є головою ЄСП. Останніми та найкрасномовнішими публічними дебатами, в яких СПБ підтримувала російські інтереси, були дискусії щодо південного потоку та долі АЕС Белене.
Проект Південного потоку, здається, є для соціалістів питанням життя або смерті.
Рішучо підтримувана "Атакою", СПБ, схоже, не має жодного наміру дотримуватися Третього енергетичного пакета ЄС в частині, яка стосується ринків газу в ЄС, особливо в питанні їх диверсифікації, хоча ми мусимо визнати, що міністр закордонних справ Болгарії виступає згідно й відповідно до офіційної європейської позиції щодо Південного потоку. Проте цього недостатньо, щоб врівноважити сильний тиск, який на Болгарію чинить Росія усіма політичними та економічними засобами. Незалежні коментатори й аналітики пояснюють потужну підтримку енергетичним проектам Москви з боку урядової коаліції величезними фінансовими інтересами, "зашитими" в близькі до правлячих партій Болгарії субпідрядні компанії, що можуть будудть залучені до будівництва Південного потоку. Важливо також відзначити, що консорциум Стройтрансгаз Геннадія Тимченка виграв тендер на будівництво болгарської частини Південного потоку. Тепер, через санкції ЄС і США, все доведеться перегравати.
Проєвропейські демократи
Праві політики - демократи, більшість "зелених", соціал-демократи й соціалісти, які виступають проти теперішньої СПБ, а також громадяни, які протестували протягом 400 з лишком днів поспіль, категорично заперечують проти проекту в його нинішній формі.
На їхню думку, всі фінансові інтереси, пов'язані з Південним потоком, досить потужні, а економічні кола, які мають ці інтереси, досить сильні, щоб серйозно похитнути економічну й фінансову стабільність Болгарії. Вони твердять, що обвал Корпоративного торгового банку, від якого четверта найбільша установа країни не може відновитися, доводить їхню правоту.
(Примітка перекладача: кризу КТБ, що призвела до введення в банку тимчасової державної адміністрації, спровокував саме Пеєвськи. Після сварки з головним акціонером банку Цвєтаном Васільєвим він вивів з установи рахунки своїх компаній. Причому в цій історії теж є російський слід. КТБ володіє 9,9% акцій ВТБ, причому в 2011 році вони разом придбали підприємство «Болгартабак». Так от, його рахунки були серед виведених Пеєвскі активів).
Економічна та фінансова залежність
Дехто серед протестувальників і членів правих партій підтримав українців у їхній боротьбі проти проросійського корумпованого та злочинного уряду. Вони також підтримують Майдан. Вони хочуть вичистити Болгарію від ставлеників Газпрому. Вони ж зустрічали голову російського МЗС Сергія Лаврова гаслами "Путін - Ху*ло!" й "Тут не Москва!" під президентською резиденцією в Софії.
На завершення не буде зайвим провести паралель між понад 400 днями протестів у Болгарії та процесом, який розпочався з Євромайдану в Україні, оскільки обидва явища спрямовані на боротьбу з корумпованою владою та політичною елітою та мінімізацію політичного впливу Кремля на державу.
І в Україні, і Болгарії російський тиск відводить країну від Європи та працюючої та ефективної демократії.
І в Україні, і в Болгарії, успіх громадянського суспільства має життєво важливе значення для європейського майбутнього обох країн, а успіх чи провал громадянського суспільства в одній з країн позначиться на іншій.
Недавні слова президента Болгарії, звучать вельми актуально: "Ми бачимо агресивну й націоналістичну Росію, що не зупиняється перед підтримкою провокацій проти територіальної цілісності європейської країни - такої, як Україна..."
Історична довідка
Болгарія має цікаву історії з точки зору стосунків з Росією протягом останніх півтора сторіч.
Росія – визволительниця
Від російсько-турецької війни (1877-1878), що поклала край османському пануванню Болгарією, Росію, як правило, називають Визволителькою. Втім, навіть болгарські комуністи, які є найбільш проросійською силою в болгарській політиці з 1918 року, і які прийшли до влади кілька десятиліть по тому, в деякі моменти своєї історії називали акт звільнення "так званою визвольною місією», суверенну болгарську державу, що постала внаслідок цього - "квазісуверенною", а її незалежність - "напівнезалежністю". Вони описували стан болгарського суспільства внаслідок звільнення, як "часи масового корупції, хабарництва й політичних убивств».
Росія - агресор і окупант
Майже 66 років по тому (в 1944 році), наприкінці Другої світової війни, Болгарія увійшла в період драматичних політичних потрясінь, блукаючи між великими державами, і, хоча доти була союзником нацистської Німеччини, майже зуміла уникнути прямого зіткнення з силами союзників у Другій світовій війні (хоча ті регулярно бомбили великі болгарські міста, особливо в 1944 році). Перед 9 вересня 1944 болгарські уряди змінювались раз на кілька тижнів, країна проголосила нейтралітет і намагалась почати мирні переговори з США і Великобританією. Це час, коли Третій Український фронт радянської Червоної армії наближається до Болгарії, а болгарська комуністична партія готується до збройного повстання 8-9 вересня. Радянські війська окупують Болгарію без єдиного пострілу, а комуністи влаштовують державний переворот.
Популярний комуністичний міф твердить, що Росія звільнила Болгарію двічі - вперше під час російсько-турецької війни, а вдруге - в 1944 році.
Проте окупація держави, що проголосила нейтралітет, сама по собі - річ суперечлива, і тим більше не може бути названо "звільнення". Вона призвела до втрати суверенітету, економічної катастрофи, жорстоких репресій (близько 30 000 вбитих тільки за перший місяць) і тривалої комуністичної диктатури аж до 1989 року.
Радянська армія залишається в Болгарії до 1947 року.
У середині 80-х років 20-го століття, слідом за процесами в СРСР, "перебудова" почалася також і в Болгарії. З тих пір, Болгарія перебуває в стані нескінченного переходу від комуністичної диктатури до демократії. Можна сказати, що країна все ще перебуває в пост-комуністичних часах і досі страждає від соціальних, економічних і політичних вад пострадянського простору.
Для розуміння нинішньої ситуації в Болгарії та її офіційної позиції щодо україно-російського конфлікту слід завважити наступний чинник. Хоча комуністична влада була оголошена злочинною спеціальним законом у 2000 році, БСП з гордістю називає себе наступницею колишньої Комуністичної партії й ніколи не цурається свого тоталітарного минулого й проросійських сантиментів. Вона все ще намагається зберегти (активно чи пасивно) комуністичні і радянські символи, що ще залишились у країні (пам'ятники, наприклад) попри те, що вони символізують широко засуджувану добу нелюдського режиму, повинного в смерті майже 100 мільйонів людей у всьому світі.
*** Дана публікація надрукована не з авторським, а з редакторським заголовком.