На практиці анкета Яроша в базі Інтерполу означає наступне. Національне бюро Інтерполу в Росії направило документи на розшук Яроша в Генеральний секретаріат організації у Ліоні. Там клерки, не вчитуючись особливо у суть справи, внесли Яроша у свої списки розшукуваних осіб, опублікувавши так званий червоний циркуляр (red notice) з його особистими даними. Цей циркуляр вважається оголошенням у розшук в 190 країнах-учасницях організації.
Тепер у разі приїзду Яроша в європейську країну його цілком можуть затримати. Зрозуміло, що будь-яка адекватна прокуратура, вникнувши у суть справи, відпустить його за день-другий, не чекаючи навіть російського запиту на екстрадицію „підбурювача до екстремізму”.
Менш адекватна прокуратура може дочекатись запиту на екстрадицію, почитати його – і вже тоді, з відповідним рішенням суду чи без нього, відпустити Яроша.
Якщо ж прокуратура буде зовсім особливою – білоруською, приміром, чи казахською – то майбутнє Дмитра Яроша під вкрай великим знаком запитання. У подібні країни пану Ярошу їздити не варто.
Хоча у цій чіткій схемі траплялося кілька прикрих винятків, коли ні в чому не винних людей відправляли в країни, де їх майбутнє викликало більш ніж обґрунтовані сумніви. Класичним прикладом став арешт дружини опального казахського олігарха Мухтара Аблязова - Алми Шалабаєвої, та її шестилітньої доньки. Жінку, яка мала право на політичний притулок у Великій Британії, по приїзді в Італію арештували місцеві поліцейські, і швиденько здали казахам, які миттю відвезли її в Астану. Громадськість заговорила на тему того, що поліцейські якось надто вже швидко провернули цю справу. Кілька крупних функціонерів італійського МВС вилетіли з крісел, Шалабаєву врешті випустили, але Інтерпол і його методи стали об’єктом різкої критики. Схожа історія трапилась з російським екологом Петром Силаєвим, який, маючи притулок у Фінляндії, ризикнув відвідати Іспанію – де його і заарештували. Росії його, правда, не видали – але в іспанській кутузці протримали без малого півроку. Залишається під „червоним циркуляром” Ахмед Закаєв – не зважаючи навіть на той радісний факт, що священник, за „вбивство” якого його розшукують, спокійно живе й донині.
При тому Інтерпол вже неодноразово критикували за практику неперевірених „червоних циркулярів”, яку пострадянські та ісламські країни нерідко використовують для відлову – або, принаймні, псування життя – різноманітним опозиціонерам. Більше того, коли ліонський секретаріат знімає „червоний циркуляр” з чиєїсь голови, російське національне бюро нерідко знову подає на розшук ту саму особу – за іншим звинуваченням. Ефективна загалом розшукова система так і не спромоглася створити „захист від росіян”. Тому пану Ярошу варто уважно ставитись до рішення про закордонні вояжі.
