Примружування очей на анексію Австрії, Чехословаччини, а також балтійських країн у той час, є соромом Європи.
Ніхто так красиво не говорив про мир і право народу, як Гітлер і Сталін. Ніхто не спричинив стільки злочинів, як ці диктатори.
Сьогодні Європа мовчить про агресивну, імперіалістичну політику президента російської Федерації Володимира Путіна. Захід толерує авантюрну політику, яка явно загрожує суверенності інших держав: Молдови, Латвії, Грузії, і, передусім, України.
Європейський союз поводиться так, начебто він є нейтральною Швейцарією сьогоднішнього світу – це стосується передусім політичних і бізнес-еліт. Але Європа – не Швейцарія. Це континент, на якому вибухнули дві криваві світові війни.
Саме тому ми – люди культури, науки, медіа, маємо обов’язок бути чуйними, і, як капітолійські гуси, застерігати наші країни. Нам не можна воскрешати давні ілюзії, не можна піддаватися давньому конформізму. Ми маємо закликати провідників країн Союзу, аби вони ставили чоло агресивній політиці Путіна.
Ми не ототожнюємо Путіна з російським народом – так само, як колись не ототожнювали з російським народом Брежнєва, коли він розв’язав авантюру в Афганістані. Голосом чесної і відважної Росії був тоді Андрій Сахаров, який сказав тоді про інтервенцію в Афганістан у російському парламенті: «Ганебна війна».
Сьогоднішня війна з Україною, яка розпочалася з анексії Криму, а продовжилася провокаціями на Сході країни, також є ганебною, трагічною і небезпечною. Її супроводжують рішення, типові для диктатур, які придушують демократичні свободи в Росії.
Політика поступок є дорогою в нікуди.
Путін не є політиком європейського типу – це політик, який займається перманентним авантюризмом. Багато фактів говорить про те, що він вже відкрив скриньку Пандори – з Росії в Україну перекочовують натовпи шовіністів, любителів поневолювання і крові. Озброєння цих бандитів новітньою військовою технікою є злочином.
Досвід вчить, що діалог з Путіним, не підкріплений єдністю і рішучістю, є марною тратою часу. Він не рахується з слабкими і безвольними – а саме так він сьогодні сприймає країни ЄС, які кидають слова на вітер і намагаються показати Кремлю чергові «червоні лінії». Путін продовжує постачати зброю і найманців, концентрувати свої війська уздовж кордону. Та українці мають право на вибір європейського шляху демократичних стандартів, мають право на життя у чесній державі. Можливо, сьогодні на Сході України вирішується майбутнє усього ЄС.
Відповіддю Європи має бути солідарна позиція членів ЄС і застосування усіх засобів тиску: унеможливлення постачання будь-якої зброї в Росію, економічні і політичні санкції.
Адам Міхник для «Газети Виборчої»
*Примітка – цей коментар також надрукований в EL PAIS, LA STAMPA, Le Monde, DIE WELT, SME, DER STANDART, DIARIO DE NOTICIAS, de Volkskrant, Letuvos Rytas, Hospodarske Noviny.