На цьому тлі новина про те, що невдовзі України залишиться без жодного літака – бо ті, що є, будуть збиті, решта – розсиплеться в повітрі, і при тому проти України діє „неоголошене ембарго” на продаж авіації, якось і не дивує.
Якби не один факт. Це сказав не Кісєльов, і це було сказано не на Першому каналі. Це заява радника міністра внутрішніх справ Антона Геращенка в ефірі Свободи слова на ICTV.
"На сьогоднішній день жодна країна світу не хоче нам продавати навіть іграшкові безпілотники, бо не хоче сваритися з Росією", — сказав Геращенко. Подібна заява вказує на те, що або Геращенко особисто вів тривалі і безрезультатні переговори про закупівлю авіаційної техніки для українських Збройних сил, або подібні переговори вели інші представники держави Україна. А всі без винятку виробники авіаційної техніки у світі одноголосно відмовили „київській хунті” у озброєнні проти „мирного народу Донбасу”.
До речі, якщо задуматись про „іграшкові безпілотники”, - то можна було б припустити, що невеликі й відносно недорогі БПЛА для тактичної розвідки, які випускають США та Ізраїль, могли б врятувати на Донбасі немало солдатських життів. А може, і не тільки солдатських – коригуючи артилерійські нальоти, наприклад. А тамтешні компанії, зібравши в кулак всю свою мужність, здолали б страх перед демонічною тінню Росії. Але це вже інша історія.
Окрім того, пан Геращенко заявив, що 90% авіаційного парку потребує капітального ремонту, в який потрібно вкладати "багато і багато мільярдів гривень". За його словами, ремонт одного лише Су-27 коштує близько 50 мільйонів гривень.
Якщо підійти до цих висловів раціонально, то виникає питання – чому нові (власне, не нові а розконсервовані ”из закромов Родины”) Су-27 коштують близько 18 мільйонів доларів, а „злегка вживані”, але цілком робочі Су-27 та ж Росія пропонує по 8-10 мільйонів доларів в залежності від модифікації? І за ними не те щоб шикується черга охочих купити.
До речі, Україна, ходять чутки, ще 5 років тому продавала ці літаки – через американських посередників – по 5 мільйонів доларів. І навіть при трохи утопічній ціні в 50 мільйонів гривень за ремонт Су-27 – звідки беруться „мільярди і мільярди”, якщо в Україні було всього 206 бойових літаків (це якщо враховувати і навчальні Л-39 і Л-39М1)?
А за останні місяці, як справедливо зауважив пан Геращенко, їх "лави" помітно поріділи, а ремонт транспортних Ан-24 і Ан-26 ну ніяк не може коштувати більше півмільйона доларів – інакше дешевше купувати вживаний. При тому ще в березні – якщо вірити інформації ЗСУ, 162 з них якимось чином все-таки піднялись в повітря, себто, за винятком спрацьованого моторесурсу, перебували в стані „льотної готовності”.
А якщо дати волю емоціям, то виникає інше питання – навіщо радник міністра розповсюджує не надто переконливу, але різко негативну інформацію? І що за тим стоїть – чи не підготовка суспільства до якихось вельми специфічних рішень з боку вищого керівництва, до яких підвищують готовність черговим „плачем Ярославни”?
Власне, на тому самому майданчику пан Геращенко розповів, що керівництво АТО не в повній мірі повідомляє суспільство про хід антитерористичної опреації. Якщо „повна інформація” виглядає так, як він то демонструє, залишається одне-єдине питання - а може, краще, не треба?