Що принесе на Донбас «хасав’юртський мир»

В останні дні все більше говорять про можливість переходу конфлікту на Донбасі в політичне русло та досягненні угоди аналогічної хасав’юртській, яка завершила Першу чеченську війну

Еспресо.TV вирішило нагадати, що собою являв Хасав’юртський мир і чим це закінчилося для Росії та Чечні.

Домовленостям, підписаним 31 серпня 1996 року в Догестанському міста Хасав’юрт, передувала відносно успішна операція чеченських бойовиків «Джихад», в результаті якої було частково поновлено контроль над столицею Чечні Грозним та містами Гудермес та Аргун. Власне Хасав’юртські угоди поклали край Першій чеченській війні, що тривала майже два роки та стали по суті визнанням Росії власної поразки.

Зокрема, угоди передбачали припинення воєнних дій та повне виведення з території Чечні російських військ, при цьому питання юридичного визначення стосунків між Російською Федерацією та її суб’єктом Чеченською республікою відкладалося на 5 років. Це означало визнання Росією де-факто незалежності Ічкерії і повну втрату контролю над її територією.

Необмежена влада в Чечні опинилася в руках польових командирів та ватажків бойовиків, що не завжди ладнали між собою. Ті ж самі бойовики отримали владу і в тих населених пунктах, що під час війни контролювалися федеральними військами, і де була лояльна до Москви адміністрація. Врешті, на чотири роки в Чечні утворилася бандитсько-ісламістська республіка.

Зруйнована війною інфраструктура не відновлювалася, біженці, налякані ісламізмом, додому не поверталися. Населення республіки з 1270 тисяч скоротилося до 400 тис. – більше ніж вдвічі. З усіх галузей економіки працювало лише три – викрадення та торгівля людьми, вироблення і торгівля наркотиками та контрафактним пальним. За різними оцінками в рабство до чеченських бойовиків потрапило більше 46 тисяч людей. Аж ніяк не найкраще російське судочинство замінили шаріатськими судами, які активно практикували винесення смертних вироків та абсолютно середньовічні види покарання як відрубування рук та виколювання очей. Власне, Чечня відкотилася на 200-300 років назад, тільки замість шашок у джигитів в руках були «калашнікови», а замість коней танки.

При цьому населення Чечні жило в жахливих злиднях, не маючи нормального медичного забезпечення. Через що різко зросла дитяча смертність та смертність від хвороб. Водночас чеченські бойовики виношували плани поширення своєї шаріатської влади на весь Північний Кавказ та створення Кавказького Емірату, що врешті і вилилося у вторгнення загонів Шаміля Басаєва в Дагестан та Другу чеченську війну.

Донбас, звісно не Чечня, але тероризм та бандитизм не мають національності, і в діях терористів на Донбасі уже зараз можна провести багато паралелей з бойовиками Кавказу. Власне останні також відіграють свою роль в подіях на Донбасі. 

Як і в Чечні бойовики на Донбасі займаються грабунками цивільних та викраденням людей. Багато хто з бойовиків відверто заявляє, що є православним фундаменталістом і воює за «Святую Русь Православную против иноверцев», якими вважають не лише греко-католиків чи протестантів, а й тих же православних українців Київського патріархату. А войовничий антисемітизм сучасних російських «борців з фашизмом» вже давно став притчею во язицех.  

Як і в Чечні Стрєлков-Гіркін влаштовує на Донбасі власні суди з розстрілами місцевого населення, не за законами шаріату, звісно, а за сталінським наказом 1941 року, що теж важко назвати цивілізованою поведінкою. При цьому, якщо Чечню не надто підтримували навіть ісламістські держави, то за «ДНР» та «ЛНР» стоїть Росія з усім своїм військовим та фінансовим потенціалом.

Отже, в разі реалізації «хасав’юрського сценарію» в Україні на Донбасі утвориться навіть не нове Придністров’я, а непідконтрольна Києву бандитсько-православна республіка, де пануватиме анархія, насильство та мракобісся. В своїй вотчині гіркіни, бородаї та болотови спробують на рівні ідеології законсервувати імперський історичний атавізм, що поєднуватиме традиції царської та сталінської імперій. На практиці ж це обернеться повним свавіллям бойовиків, подальшим нищенням інфраструктури та економічним занепадом. Цей декількамільйонний анклав до того ж підтримуватиметься Путіним у своїх прагненнях розширитися й на інші регіони України. І раніше чи пізніше Донбас стане тим плацдармом, з якого Путін почне нову атаку на Україну.