Ів Монтан вважався тоді одним з друзів СРСР, і в 1963 році з дружиною Сімоною Синьйоре відвідав III Московський кінофестиваль.
Якийсь дурень затягнув їх на виставку легкої промисловості в Москві.
Деякі зразки радянської нижньої білизни так «сподобалися» Монтану, що він, «заради приколу», став його скуповувати в магазинах, вибираючи найстрашніше: ліфчики з чашечками в формі дзвону, панталони різних відтінків, рейтузи з начосом і т.п.
Без усілякої задньої думки скуповував - просто друзям на вечірці показати, або подарувати для сміху який-небудь паризької красуні на Різдво.
Ця колекція потрапила на очі композитору, музичному продюсеру і другу Монтана - Філіпу Жерару (він же Філіп Блох, подвійний тезка актора Філіпа Жерара, який зіграв Фанфана-тюльпана), який і влаштував, знову ж таки «для приколу», виставку радянського нижньої білизни в одній з паризьких галерей.
Та це навіть і не виставка була, швидше, паті для своїх: ходили, дивилися, пили, посміювались - ніхто свідомості не втрачав, шоку не відчував, і радянських жінок не жалів. Незважаючи на байки, міжнародних скандалів ця історія не спричинила, і ніяких наслідків в СРСР для Іва Монтана не мала. В список же «заборонених до згадки в ефірі» Монтан потрапив тільки в 1968 році, коли засудив введення радянських військ до Чехословаччини.
З чоловічою білизною в СРСР було все просто: в теплу пору року - сімейні труси, в зимовий період під брюки піддягали спортивні штани-«треніки» (кальсони в СРСР носили тільки в армії). А ось з жіночою білизною було складніше ...
Якщо розмір чашок бюстгальтера був менше, ніж треба, він врізався в спини радянських жінок.
В СРСР нижньої білизни прийнято було соромитися: вона була відсутня в радянських журналах мод, на вітринах магазинів, її не показували в кіно. Навіть фабрики, що її виробляли не проводили ні технічної, ні рекламної фотозйомки білизни, обмежуючись схематичними малюнками.
А у продажу нижня жіноча білизна з'являлася ось така. По-перше, вона була дуже проста, а по-друге, у всіх радянських жінок практично однакова.
Вбогу різноманітність жіночого нижнього гардеробу розбавляли лише всілякі комбінації (особливо цінувалися з Німецької Демократичної Республіки). Деякі імпортні екземпляри, бували випадки, носили, як сукні.
Злі язики, подейкують, що в зимовий час в СРСР зупинялося сексуальне життя - мовляв, жінку в її нижніх обладунках було не тільки важко роздягнути, але і важко забажати.
Завдяки рішенню путінського уряду про заборону мереживної білизни сучасні росіяни знову повертаються в радянські пуританські часи, коли "сексу не було". Чим викликані страхи Путіна до мереживної жіночої білизни, нехай розбираються фахівці з психоаналізу. Ми ж дозволимо собі припустити, що у такий нехитрий спосіб російський фюрер вирішив мобілізувати добровольців на війну в Україні. Якщо вам кажуть, що ісламський тероризм є результатом агресивної релігії Мухаммеда, - не вірте. Іслам така ж миролюбна релігія, як і християнство. Ісламізм же є породженням паранджі. Якщо навколо всі жінки виглядають як вулики з пасіки, а кров гаряча і сексуальна енергія вимагає виходу, то природня сексуальність одразу ж трансформується в агресію. Цей процес фахівці називають "сублімація". Отже, за диявольським задумом Путіна, надивившись на на власних жінок в огидних рейтузах, російські мужики відчують в собі не бажання до любові, а нестерпне прагнення знищити усіх ворогів Росії. А хто сьогодні головний ворог Росії їм з телеекрану уже давно і популярно пояснив Дмітрій Кісєльов.