За інформацією джерел Еспресо.TV, окрім очікуваного об’єднання УДАРу та частини «Батьківщини» на чолі зі спікером Олександром Турчиновим та прем’єром Арсенієм Яценюком до нового блоку запропонують увійти іншим політикам націонал-демократичної спрямованості, в тому числі і Юлії Тимошенко. Звісно, до нового об’єднання не запрошуватимуть партії одіозних Олега Ляшка та Анатолія Гриценка, які вже неодноразово довели, що в найвирішальніший момент можуть вчинити чергову провокацію, що розпочне чергове протистояння в демократичному таборі піде лише на користь ворогам України.
Об’єднання демократичних сил траплялися в країні вже неодноразово. Згадаймо «Нашу Україну» Віктора Ющенка чи створення «Об’єднананної опозиції» «Батьківщини» і «Фронту змін». Чергове об’єднання, попри всю його очевидну користь, несе і певні ризики.
По-перше, не факт, що таке об’єднання відбудеться в тому вигляді, в якому планується. Є великі і обґрунтовані сумніви, що на цей крок піде Юлія Тимошенко разом з відданою особисто їй частиною «Батьківщини». Амбіції Юлії Володимирівни усім добре відомі, і навряд чи вона погодиться бути в тіні давнього «любого друга» Петра Олексійовича.
По-друге, на заваді створення нової мега-партії може стати і лідер УДАРу Віталій Кличко. Пожертвувавши президентськими амбіціями і підтримавши кандидата Порошенка на президентських виборах, Кличко миттєво з головних гравців української політики перетворився на другорядну фігуру. Утішливий приз у вигляді крісла столичного мера, по-перше, давно не відповідає амбіціям Кличка, а по-друге, може остаточно потопити мера-боксера в господарському болоті, вибратися з якого буде майже неможливо, якщо і власна партія Кличка буде поглинена порошенківською «Солідарністю».
Отже, імовірним є як розкол «Батьківщини» на «тимошенківців» та «порошенківців» так і розкол УДАРу, частина якого залишиться з Кличком, а інша перекинеться до президента. Відповідно, президентська мегапартія буде не така вже й «мега-» і їй доведеться ділити електоральне поле з конкурентами.
Інший ризик пов’язаний з давньою українською політичною хворобою «два українці - три гетьмани». Об’єднання великої кількості політиків, кожен з яких вважає себе непересічним і має неабиякі амбіції, рідко буває довготривалим і ефективним. Тому аж ніяк не виключено, що мегаблок Порошенка спіткає доля «Нашої України». Одразу ж після перемоги на виборах новий мегаблок розіб’ється на групи «за інтересами» на чолі зі своїми міні-вождями і, відповідно, почне буксувати. Ані про ефективну законодавчу роботу, ані про впровадження вкрай важливих реформ, звісно, в такому випадку не йтиметься. Відповідно, і весь український парламент вкотре перетвориться місце беззмістовних балачок, популізму та зведення політичних рахунків.
Але є один фактор, який врешті може прищепити українським політикам імунітет від старої хвороби – зовнішній агресор. В умовах розв’язаної Путіним терористичної війни на Сході, разом з торговельними війнами, які з приходом осені лише посиляться, витрачати сили на міжусобиці та з’ясування політичних стосунків – це не просто дурість, це злочин, наслідки якого можуть бути катастрофічними. Наші політики не можуть цього не розуміти, а тому просто мусять відкласти власні амбіції на другий план і гуртом рятувати державу.