Респондентів просили відповісти на питання, яких цілей намагається досягти Путін в конфлікті в Україні. Практично половина (47%) відповіла, що він прагне миру та спокою на Донбасі й в Україні загалом. Та якщо врахувати рівень освіти, то виходить дуже цікава пропорція: цю думку поділяють лише 40% людей із початковою освітою, але цілих 46% випускників вишів (втім, показники «середньо- та спеціально освічених» тут вражають ще більше – 52% та 45% відповідно).
Версію про намагання не допустити війська НАТО в Україну підтримують загалом 36% росіян, проте серед малоосвічених верств таких лише третина, середньо- й спеціально освічених – 34 й 36%, а от серед дипломованих фахівців – цілих 40% (!). Запобігання вступу України до ЄС в якості мети ВВП назвали 13% опитаних, та тут рівень освіти теж дався взнаки – з них 23% з початковою проти 13% – з вищою та спеціальною.
Тож, каліцтво, вочевидь, розумове. Російська система освіти, схоже, встигла остаточно перейти на ідеологічні рейки, й промиває мізки не гірше від кисельовських сенсацій. Втім, як показують інші дослідження тієї ж інституції, освітні відмінності ніяк не заперечують того факту, що цей мислевірус – вірус вождізму – діє незалежно від рівня освіти. Зокрема, більшість громадян РФ (59%) вважають, що громадські організації в країні мають бути під фактичним контролем держави. Водночас, стільки ж респондентів узагалі не знають, що являють собою ці організації – вони не змогли назвати жодної (як тут не згадати легендарне «не читала, но осуждаю!»). Вочевидь, відродження патерналістської моделі держави за радянськими лекалами можна вважати завершеним. Причому не просто відродження: це той випадок, коли реконструкція крутіша, ніж оригінал.
Радянські люди доби розвинутого соціалізму, як відомо, не боялись жодних труднощів і злиднів – лиш би не було війни. Нинішні росіяни на загал просто не бояться нічого, вони позбулися більшості недавніх фобій – це наочно доводить опитування на тему «Що загрожує Росії?». Велике переселення мігрантів реальною небезпекою вважають 27%, причому всього за рік страх перед китайцями й рештою "таджиків" втратили 8% громадян РФ, а за десятиріччя категорія таких «панікерів» узагалі скоротилася вдвічі (в 2005 р. їх було 58%). Втім, тут є певна кореляція з тим, що за цей період популяція прибульців в РФ помітно збільшилась, а страшитись самого себе не в усякого виходить.
Кожен четвертий (24%) усе ще боїться терактів, проте щороку такі страхи мають дедалі менше людей (2005-го таких було 67%). Втім, кількість тих, хто вважає небезпечною пацифікацію Кавказу ціною данництва Москви, встановлено не було.
Водночас, росіян дедалі менше бентежить занепад науки й культури (чверть (24%) цьогоріч проти третини (33%) торік). Чи то занепадати більше нема чому, чи то залишковий принцип щодо них поширюється й на нервування.
П’ята частина опитаних (21%) бояться екологічної катастрофи, проте ще 2013 року їх було 28%. Наче про повені на Алтаї та Приамур’ї й пожежі торф’яників під Москвою респонденти просто забули. Зрештою, сюди можна додати 15% тих, хто побоюється падіння метеорита та інших космічних сюрпризів – проте, це небагато з огляду на те, що Чебаркульський «сюрприз» впав не так давно. Масові епідемії лякають лише 13% респондентів – це при тому, що світом гуляє Ебола. Хоча таку сміливість можна пояснити й кризою туристичної галузі.
Число тих, хто боїться різкого зниження рівня життя аж до голоду, за рік скоротилось практично вдвічі – з 22 до 12%. Примітно, що в паралельному дослідженні щодо антиросійських санкцій 95% опитаних заявили, що ніяк не відчули їхнього впливу. Втім, це радше пояснюється ефективністю кремлівської пропаганди й низьким рівнем поінформованості, аніж відсутністю ефекту. Катастрофічного зменшення населення внаслідок падіння народжуваності росіяни теж більше не бояться (11% проти 23% торік) – хоча демографічна ситуація в країні на загал лишається негативною. Словом, ситуація хоч і діаметрально протилежна анекдоту про жінку, яка переплутала контрацептиви зі снодійним, висновок лишається тим самим: попри наслідки, жодних хвилювань.
Росіяни на загал слабо вірять, що політичні баталії можуть завдати реальної шкоди державі: таких зараз лише 16%, хоча торік було 24%. Вочевидь, пересічний громадянин переконався, що альтернатив Путіну не існує. А той гарантовано убезпечить країну від громадянської війни (9% не переконаних), революції (8%), розпаду РФ на кілька держав, втрати прикордонних територій, західного контролю (все по 6%) і фашизму (5%).
Всі ці страхи поступилися одному – страху війни. Ризик військового конфлікту вважають реальною загрозою 23% громадян РФ проти 10% торік, причому мається на увазі конфлікт із сусідами, а не Заходом, Центральною чи Південно-Східною Азією. Для порівняння, цей показник співставний із даними 2005 року – тоді, після Трояндової та Помаранчевої революцій було 26%.
Це дослідження – фактичне визнання успіхів пропагандистської машини Кремля. Країна єднається під проводом вождя заради великих звершень, і все решта на цьому тлі переходить в категорію незначних труднощів. Що є першою ознакою божевілля. Патріотичний угар – це та сама хоробрість у хмелю, за якою неминуче приходить похмілля. Причому досить швидко: нереалізовані дивіденди з нього знецінюються блискавично. Мобілізована армія, що не воює, розкладається швидко. Те саме стосується й суспільства. Володимир Путін це чудово знає. До його послуг – історія двох чеченських війн, єльцинські історії з ГКЧП та розстрілом Білого дому, навіть український досвід стрімкої розтрати прихильників незалежності після 1991 року. Тому йому нічого не лишається, як вигадувати все нові проблеми для тих, хто визнав його своїм чи то фюрером, чи то самодержцем. Зрештою, він завжди може перейняти досвід Північної Кореї. Питання в тому, якою стане російська ідеологія Чучхе.