Про українську радість та іспанський шок Еспресо.TV розповіла чемпіонка Європи-2014 в комбінації та віце-чемпіонка континенту у групових вправах та дуеті Лоліта Ананасова
- Коли ви їхали на чемпіонат Європи в Берлін, чи розраховували на те, що бодай в одній дисципліні вдасться перемогти?
- Ми на кожні змагання їдемо з подібним налаштуванням. Завжди стараємося якомога краще виступити. Цього разу все вийшло. Проте для нас найголовніше – олімпійська медаль. А нагороди чемпіонату Європи – маленькі кроки до головної мети.
- Ще два роки тому, на передостанньому чемпіонаті Європи, українки програвали іспанкам близько трьох балів. На вашу думку, за цей час ви настільки виросли, іспанки настільки здали чи просто судді почали нарешті помічати, що українські спортсменки презентують кращі програми?
- Іспанія не опускалася в результаті і своїй фізичній підготовці. Вважаю, ми все-таки удосконалили свою технічну майстерність. Ми давно вважали, що за цим компонентом кращі за іспанок. Ось на цих змаганнях у підсумковому протоколі нас нарешті поставили вище. Це стало проривом українського синхронного плавання.
- Сприйняли це як закономірність чи все-таки вердикт суддів був для вас сюрпризом?
- Ми здивувалися тому, що в попередніх змаганнях виграли в іспанок. Стільки років їм поступалися, що інколи навіть опускалися руки. А от зараз у нас з’явився такий шанс – ми максимально наблизилися до Росії - чемпіонів світу, Європи та Олімпіад.
- Українки вперше обіграли іспанок. Як вважаєте, чи можна це вважати натяком на те, що наступного року ви зможете здобути олімпійські ліцензії в групових вправах, чого раніше ніяк не вдавалося?
- Звісно. Тим паче зараз, крім представників кожного континенту, на Ігри їде не 6, а 8 найсильніших команд світу. Ми потрапляємо в цей ліміт.
- Як відреагувала на цей факт – перемогу над іспанками – головний тренер збірної Світлана Саїдова?
- Вона судила змагання, і їй не можна було підходити до нас. Ми її практично не бачили. Буквально якусь хвилину після виступу. Вона, як завжди, стримано привітала нас, поцілувала. Проте бачили, що вона дуже рада. А деякі інші наші тренери навіть розплакалися. Іспанки ходили як у воду опущені. Вони були шоковані. З нами практично не розмовляли, руки не потиснули. Якось скромно вони відреагували на нашу над ними перемогу. Та й раніше дівчата з Іспанії не особливо з нами спілкувалися. Вони себе завжди вважали королевами.
- Здавалося б, у росіянок більше причин поводитися по-королівськи – постійно виграють Олімпіади і чемпіонати світу.
- Та ні. Ми завжди з росіянками нормально спілкувалися поза спортом. Іспанки більш закриті. Можливо, їх так виховують.
- Чи змінила ця перемога вас і ваших подруг по команді?
- Ми повірили в себе і свої можливості. Бажання тренуватися завжди є, проте нині маємо величезний стимул. Ми щодня говоримо про медалі чемпіонату світу, які зараз більш реальні. Думаю, разом з тренерами ми досягнемо цього.
- Яка медаль цінніша – золота в неолімпійському виді (комбінації) чи срібна в олімпійській дисципліні (групі)?
- Кожна нагорода такою працею дістається, що дорога і срібна, і золота, і з чемпіонату Європи, і з чемпіонату України. Адже постійно на кожному старті викладаєшся однаково – на повну. Хоча, напевне, медалі з континентальної першості-2014 все-таки цінніші, ніж з чемпіонату Європи-2012. Адже ми змогли піднятися вище.
- Вам особисто в якій дисципліні цікавіше чи, можливо, легше виступати?
- Кожен вид програми по-своєму тяжкий і незвичний. Група – більш колективна робота, дует – більший контакт з тренером і підхід особливо творчий. Як глядач з більшою цікавістю спостерігаю за груповими вправами, адже там є підтримки, акробатичні елементи, перегрупування. Все це виглядає більш об’ємно. Як спортсменці цікаві всі дисципліни, особливо у виконанні таких сильних команд, як Росія, Японія, Іспанія. Деякі моменти ми в них піддивляємося.
- Як вважаєте, росіянки дійсно настільки недосяжні для інших команд – перевага в понад 2 бали, чи все-таки така недосяжність не без допомоги суддів?
- Насправді, результат залежить від бажання. Наскільки ти трудишся, таке місце й посідаєш. Якщо ти на три голови вищий за суперників, тебе просто не зможуть не оцінити відповідним чином.
- Невже росіянки більше працюють, ніж українки?
- Можливо. Я навіть не знаю, від чого це залежить. Росіянки такі ж, як і ми, з такими ж тренерами і знаннями. Та чогось нам не вистачає.
- Зараз на політичному рівні між Україною і Росією дуже напружені, навіть ворожі відносини. А як на рівні синхронного плавання?
- У нас свій міні-світ, де все залишилося по-старому. Політика на наші стосунки з росіянками не впливає. Ми боремося трохи по-іншому. Багато дівчат з нашої збірної представляють Донецьк. От росіянки і переживають, чи є де їм жити. Тема війни обговорюється на рівні побутових проблем.
- А куди переїхали наші донецькі збірниці?
- Поки що вони живуть у готелях Харкова, адже там наша база. Проживання їм оплачує федерація.
- Відомо, що ви гарно малюєте. Можливо, розробляєте і дизайни купальників?
- Ні. У нас є відповідальні за це люди. Вони слухають музику і потім малюють ескізи, шиють купальники.
- Як відсвяткували історичну перемогу?
- Нам дали тиждень відпочити. Я поїхала додому в Харків, провела час разом з батьками, відпочила, не тренувалася. Але нам ніколи розслаблятися, адже попереду відповідальний старт – Кубок світу. Повинні привезти золото. Ось після цього й відпочинемо – в жовтні. Минулого року їздила в Крим, а зараз програму доведеться змінити.
