Активізація сунітських радикалів, які з локальних фанатичних сект перетворюються на глобальну деструктивну силу, є непрямим результатом російської агресії, що відволікає США та НАТО від проблем Африки та Близького Сходу. Щоправда, „світовий джихад”, який явно вийшов з-під контролю, грозить перекинутись і на саму Росію.
„Досягнення” ісламських фанатиків вражають. Впродовж останнього тижня вони встигли захопити чимале місто в Нігерії, пригрозити вбити Папу Римського, вбили нещасного американського журналіста Стівена Сотлоффа (це вже друга подібна страта – перед ним був фотограф Джеймс Фолі), пообіцяти Путіну нову війну в Чечні, а Асаду – активізацію бойових дій з участю десь роздобутої „повстанської авіації”. Не рахуючи активних бойових дій в Іраку і Сирії. Все це – не зважаючи на удари американської авіації та беспілотників, зусилля нігерійської, сомалійської та іракської урядових армій, а також спецслужб заледве не всього світу.
фото: AP Photo
Звичайно, індивідуальні теракти – чи, тим паче, погрози такими терактами проти відомих персон – це не більше, ніж специфічний „терористичний піар”. Проте його ефект не можна недооцінювати. Зокрема, завдяки подібним діям маловідомі мусульманські угруповання можуть шукати – і знаходять – прихильників серед мусульман всього світу. В тому числі, і в Європі та США. При цьому мова може йти навіть не так про пряму участь в боях, як про фінансову, логістичну, та всіляку іншу підтримку. Які, в свою чергу, дозволять фундаменталістам стати справді глобальною силою, здатною перекидати гроші, бійців та зброю у будь-яку точку світу. Перші ознаки подібного процесу вже добре видимі – достатньо згадати, наприклад, атаку узбецьких фанатиків на Пакистанський міжнародний аеропорт.
фото: dw.de
Тому заява представників „Ісламської держави” про готовність створити шматочок „всесвітнього халіфату” на базі російських територій Північного Кавказу, хоч і виглядає очевидним перебільшенням, проте може означати початок немалих неприємностей для Росії.
Насправді, Росії загрожує можливість одночасної появи кількох „ісламських фронтів”.
З одного боку, триває опір мусульманського підпілля Північного Кавказу. Хоч кадировський режим і достатньо міцно царює в Чечні, отримуючи 16-20 мільярдів рублів данини з федерального бюджету Росії щорічно, проте в сусідніх суб’єктах федерації вкрай неспокійно. Приміром, в тому ж Дагестані режим „контртероритсичної операції” вводиться на день-другий щомісячно, а в гарячі літні деньки – і щотижнево. Для розуміння ситуації – населення Чечні після всіх „умиротворень” заледве дотягує до мільйона, а в Дагестані мешкає близько трьох. Вогонь внутрішнього конфлікту в ситі роки Росія намагалася „залити” дотаціями – в 2012 році на потреби Дагестану було перераховано близько 37 мільярдів рублів, проте – не допомогло. Зараз можливості для „фінансового умиротворення” вичерпані, натомість мусульманське підпілля, отримавши фінансову та організаційну підтримку, може помітно активізуватись.
фото oper-v-zakone.livejournal
Іншим небезпечним регіоном в плані росту ісламського фундаменталізму напрямком є Середня Азія. Ферганська долина, де сходяться території Узбекистану, Киргизстану та Таджикистану, давно і заслужено вважається центром радикального ісламу поза межами арабського світу. Після відходу військ „американських імперіалістів” з Афганістану, вся ситуація в регіоні може вийти з-під будь-якого контролю. У світлі того, що військові сили Організації договору про колективну безпеку (ОДКБ) — організації, до якої входять Росія, Вірменія, Білорусь, Казахстан, Киргизстан та Таджикистан, які мали протистояти загрозі ісламського фундаменталізму, поки так до кінця і не сформовані, а самі члени організації зосередились на політичній боротьбі та інтригах, а не на співпраці, Росії доречним виглядає займатися укріпленням не тільки своїх кордонів, але й меж держав-сателітів, самостійно. Чому явно заважає „новоросійська авантюра” президента Путіна, котра поглинає дедалі більше не надто багато чисельних боєздатних частин російської армії.
фото: centralasiaonline
При тому не варто забувати, що новоздобутий „Кримнаш” теж містить немалу кількість мусульманського населення. З одного боку, реальних умов для росту екстремізму дотепер в Криму ніколи не було. Проте агресивна антиісламська і антитатарська політика, яку розгорнули росіяни на окупованій території, безумовно може призвести до радикалізації частини татар, не звиклих до того, що ОМОН вривається в мечеті і медресе, а нечисленних татар при владі відверто „пресують”.
фото: ukr-online
У будь-якому разі, складається враження, що сунітський фундаменталізм на даний момент – це щось на кшталт лихоманки Еболи. Локальна біда, яка перетворюється на глобальну небезпеку. І Росії, замість вдавати з себе Німеччину зразка 1939 року і вимушувати цивілізований світ бавитись у бездарний рімейк „холодної війни”, варто подбати про власне майбутнє. Щоб не опинитись у ролі Нігерії, яка довго скептично поглядала на біди Сомалі. Поглядала, аж поки її власні міста не опинились під ударом напівбожевільних фанатиків.