Сьогодні Петро Порошенко вніс в парламент досить суперечливий законопроект, згідно з яким пропонується на три роки практично віддати окуповані терористами райони Донецької та Луганської області на відкуп Кремлю, тобто він цілком відповідає всім офіційно оприлюдненим в Мінську вимогам терористів та Москви. Хоча, звісно, більшість формулювань можуть мати подвійне трактування, дивлячись з якого боку на них дивитися з українського чи російського. Однак, як би там не було Україна обіцяє віддати окуповані райони під цілковитий контроль місцевих рад (їхні повноваження не можуть бути достроково припинені), які обираються на позачергових виборах 9 листопада. При цьому уряд співпрацює з відповідними органами місцевого самоврядування лише на підставі окремих угод. Ці ради в зоні АТО самі створюють і контролюють загони народної міліції та беруть участь у призначенні керівників органів прокуратури і судів. Крім того, передбачається майже амністія учасникам подій на Донбасі (крім осіб, які скоїли тяжкі злочини), а також державні гарантії щодо використання і підтримки російської мови та вітається поглиблення добросусідських відносин з сусідніми регіонами Росії. І найголовніше – Україна увесь цей бенкет оплачує, тобто бере на себе зобов’язання по відновленню Донбасу.
Разом з тим, з боку терористів одразу ж пролунало тверде «НІ». "Це законопроект для України. Для Донецької народної республіки закони створює наш власний парламент", - заявив так званий «перший віце-прем'єр» терористичної ДНР Андрій Пургін, зазначивши, що можливо, це буде чергова точка дотику для майбутніх переговорів, але не більше того.
Тим самим бойовики підтвердили, що жодні домовленості виконувати не збираються. Сьогодні, користуючись спадом бойової активності на сході, і Москва і Київ терміново вирішують свої локальні завдання. Бойовики підтягують зброю та збільшують чисельність на підконтрольних ним територіях і готуються до просування на південь, періодично обстрілюючи позиції українських військових. Українська армія проводить ротацію військ, укріплюється на нових позиціях та готується до оборони. Усім потрібно перемир'я, але не мир.
І обидві сторони намагаються зберегти хорошу міну при поганій грі. Порошенко, не зважаючи на жертви як серед військових, так і серед мирного населення вперто твердить, що перемир’я не порушується. «Громадськість» терористичних ЛНР та ДНР пише декларації з закликами до миру і вимагає «особливого статусу», у Порошенка розробляють відповідний законопроект – така собі гра псевдокомпромісів.
Тому скільки б не обговорювали зараз цей скандальний документ, вочевидь він залишиться не більше ніж пасом в бік терористів, який на деякий час може продовжити так зване «квазіперемир’я». І якщо цей закон буде ухвалено, а терористи його не приймуть, то зрив "миру" буде цілковито на совісті Москви. Це дасть можливість Порошенку сказати «я зробив все, що міг, щоб на Сході запанував мир», а ЄС отримає додаткові аргументи для тиску на агресивну Москву.