live
Супутник ASTRA-4A 12073 МГц. Поляризація-Н. Символьна швидкість 27500 Ксимв/с. FEC 3/4

Віце-чемпіонка світу Олена Костевич: І з родичами, і зі спортсменами з Росії тема політики - табу


фото: issf-sports.org
На чемпіонаті світу зі стрільби, який нещодавно завершився в іспанській Гранаді, титулована українка Олена Костевич принесла збірній Україні першу нагороду - "срібло" у стрільбі з пневматичного пістолета

Разом з титулом віце-чемпіонки світу Костевич здобула й олімпійську ліцензію, яка дасть їй можливість виступити в Ріо-2016 в двох дисциплінах - пневматичний пістолет (10 м) і малокаліберний пістолет (25 м).

Про свої відчуття, суперниць та сімейні плани чемпіонка світу-2002 та Олімпіади-2004, дворазова бронзова призерка Ігор-2012 Олена Костевич розповіла Еспресо.TV.

- У вашому виді спорту, мабуть, як в жодному іншому, вирішальну роль відіграє самообладання. Пам’ятаєте випадки, коли в поза спортивному житті емоції брали гору над здоровим глуздом?

- Як нормальна людина, звісно, я піддаюся емоціям. Це в спорті нам не можна їх демонструвати, бо заважають стрільбі і високим результатам. У житті ми поводимося природно, а в спорті – працюємо. Взагалі у мене спокійний характер. Але коли намовчишся, хочеться виплеснути все. Повинен бути баланс. Голос підвищую лише в крайньому разі - коли мене не розуміють. Може, так мене почують чи краще зрозуміють. Зазвичай, це трапляється не з рідними, а з людьми, які мене погано знають. Проте ніколи не кричу.

- У фіналі ЧС-2014 в останній серії перший постріл був невдалим – 8,4. Очевидно, хвилювання вирвалося на волю чи є інші причини, чому в Гранаді ви не стали дворазовою чемпіонкою світу?

- Це був передостанній постріл, і я бачила, що боротьба точиться за "золото" чи "срібло" – адже, відповідно до нових правил, у фіналі після кожної серії вибувають спортсменки, і зрештою, ми залишилися з кореянкою вдвох. Мені було тяжко налаштуватися. Я ще не знайшла свою тактику і спосіб, як діяти в таких ситуаціях. І тут одразу ж чемпіонат світу. Мабуть, все хвилювання в цьому пострілі і проявилося.

- Після такого пострілу посварили себе подумки?

- Я краще налаштувалася на останній постріл. Плюс припустилася технічної помилки, яку виправила. Завжди тренери вчать закінчувати змагання добре, не залишаючи шанс супернику. От я і влучила в 10,2. На жаль, передостанній постріл перекреслив всі мої зазіхання на перемогу.

- Мабуть, ви все одно залишилися задоволені своїм виступом на чемпіонаті світу?

- З кожного старту роблю висновки, стараюся виправити помилки і не повторювати їх більше – іти до кінця і стояти, як стіна. Та я людина, в якої теж є свої слабинки, не все виходить. Результатом у Гранаді задоволена. Звичайно, хотілося б стати дворазовою чемпіонкою світу. Та, очевидно, не зараз. Пізніше.

- Після Афін-2004 ви зізнавалися, якби знали, що ведете перестрілку за "золото", напевно, програли б. Може, в Гранаді вам теж потрібно було викинути з голови, що в останній серії розігрувався титул чемпіонки світу?

- За ці десять років я змінилася, внутрішньо виросла як спортсменка і як людина. Тому порівнювати 2004-й і 2014-й не варто. Зараз у фіналі у мене було таке відчуття, що змагаюся зі спортсменками, молодшими за мене – їм було близько 20-ти років. Кореянку взагалі вперше побачила на цих змаганнях. Я, до речі, згадала й фінал Олімпіади-2004, й чемпіонату світу-2002: тоді я була молодою. А зараз бачу, що вже мене піджимає молодь. Це такий психологічний момент, який треба врахувати на майбутнє. Та не скажу, що почуваюся вже віковою спортсменкою.

- А ці молоді, голодні до перемог, зухвалі спортсменки дивляться на вас як на дуже титуловану спортсменку?

- Щось я такого в їхньому погляді не помітила. Мабуть, вони це пропустили. Просто вони, молоді, так легко налаштовуються на фінал – сидять жують жуйку. А я дивилася на це і думала: "Як же їм добре". Мабуть, треба тепер у них вчитися – безтурботності і спокою.

- Зараз ви по-іншому реагуєте на свої успіхи, ніж 10 років тому?

- На початку кар’єри це все було в диковинку, незвично. А зараз це вже певні етапи. Зараз набагато свідоміша підготовка й налаштування. Раніше більше було інтуїції. Тому й успіх нині більш усвідомлений і зрозумілий. Більш по-дорослому реагую на медаль. Проте радію не менше, ніж раніше. Коли здобуваєш медаль, перше відчуття – це втома, а потім приходить ейфорія.

- А знаєте, хто у вашому виді спорту є наймолодшою чемпіонкою світу?

- По-моєму, я. А от Олімпійських ігор – білорус Костянтин Лукашик.

- Ви представляєте Чернігівську область, де й відбулися як спортсменка. Проте після Афін-2004 вам надали квартиру в Києві. Де ви зараз проживаєте – у рідному місті чи столиці?

- Я продовжую виступати за Чернігівську область і моїм тренером залишається Ігор Черединов, який живе в Чернігові. Проте я перейшла, мабуть, на інший рівень – мені не треба вже тренуватися щодня. Я можу приїжджати на збори – в Чернігів чи на централізовані у Львів – і цього достатньо для підготовки. Вільний час можу присвятити своїм особистим стосункам. Тому частіше знаходжуся в Києві – тут постійно інтерв’ю чи заходи, куди мене запрошують. Але коли приїжджаю в Чернігів, відчуваю душевне тепло і те, що я вдома.

- А зброя перебуває постійно у вас?

- Пістолет має бути під охороною, тож він знаходиться в Чернігові. А тренер потім привозить мені його на збори.

- Ви народилися в Хабаровську і, напевно, у вас є родичі в Росії. Обговорюєте з ними політику і відносини між Україною і Росією чи ця тема – табу?

- Так, ми уникаємо цієї теми. У Росії в мене є родичі по маминій лінії і зараз з ними дуже складно спілкуватися. Тяжкий період для нашої держави. Та я вже живу тут більшу частину свого життя, з дитинства. Росію майже не пам’ятаю. Тому рідною країною для мене є Україна. Я хочу жити тут і виступати під синьо-жовтим прапором.

- З російськими спортсменами обрали таку ж тактику?

- У наших з ними взаєминах відчувається напруження. Та спортсмени завжди перебувають поза політикою. Ми не можемо влаштовувати дебати на змаганнях, тому що це все-таки мирний захід. Та кожен з нас відчуває дискомфорт. Стосунки змінилися, проте спокійні. Хоча ми й уникаємо обговорення політичної ситуації, та, наскільки я зрозуміла, у нас з росіянами різний погляд на ці події.

- Чи пропонували вам провести майстер-клас для військових?

- У нас різні види зброї. У військових – бойова, а в нас – спортивна. Тому не зверталися. Якось стріляла з бойової зброї, але вона використовується не в умовах війни, а в тиру.

- Зазвичай, чемпіонки використовують олімпійський міжсезоння для створення сім’ї, народження дітей. Ви  плануєте найближчим часом послідувати цій традиції?

- Звісно. Я це планую вже давно. Але мене постійно щось відволікає – змагання. Постійно треба готуватися до чогось. Безперервний процес. Ми бажаємо, а Бог розподіляє. Не знаю ,як все складеться. Очевидно, треба зайнятися цим серйозніше. Сподіваюся, все складеться.

 

новини партнерів

20 листопада, 2019 середа

19 листопада, 2019 вівторок

19 листопада, 2019 вівторок

Відео

Введіть слово, щоб почати