У Відні пройшла конференція "Україна в Європі: мир і розвиток", яку організував «Україно-німецький форум» (його багаторічний керівник з української сторони Анатолій Кінах). З-поміж гостей в залі був з’явився Дмитро Фірташ, який за рішенням суду має знаходитися виключно в столиці Австрії. Дехто з учасників форуму говорив, що саме Фірташ є головним спонсором цього заходу, дехто навіть натякав, що все це зроблено з однією метою: показати, що європейські та українські політики високого рівня не соромляться з’являтися в одному приміщенні з Дмитром Фірташем. Правда це чи ні – не суть важливо. Від сьогодні телеканал «Інтер» та вся пропагандистська машина групи газовиків через придворних політологів та експертів (як українських, так і європейських) буде тиражуватися міф про те, що звинувачення проти Фірташа – це дурниця. Він входить в коло обраних політиків, які разом з ним говорять про мир в Україні. Правда, придворні політологи будуть мовчати про головне: ніхто з політиків вищого рівня з Фірташем не поручкався, в усякому разі публічно.
Треба зразу зазначити, що ця конференція, це лише початок довгої кампанії по відбілюванню іміджу Фірташа. І відбілювання це йтиме на кількох рівнях.
Найвищий рівень: для десяти обраних
Кістяк групи газовиків завжди грав одну і ту саму гру перед новими президентами, починаючи з другого терміну Кучми. Дмитро Фірташ, Сергій Льовочкін, Юрій Бойко і Валерій Хорошковський створювали собі імідж таких собі білокомірцевих джеймсів бондів, які можуть вирішити будь-які питання в Кремлі, Вашингтоні та Брюссселі. Вони грали роль таких собі «подвійних агентів», без яких неможливо вирішувати будь-які питання. Плюс вони уміли забезпечувати комфорт керівникам держави. У кожного з політиків була звичайно своя спеціалізація, регулярно перед нами розігрувалися спектаклі про сварки і образи між цими персонажами українського політ бомонду, хоча група завжди залишалася супермонолітною.
Зараз ці самі політики пробують зіграти ту саму гру – вони пробують довести, що без їхнього посередництва неможливо вирішувати ряд найскладніших питань в стосунках між Кремлем та Києвом, Брюсселем та Києвом і, нарешті Вашингтоном та Києвом. Фірташ і Бойко мріють влізти в газові переговори, але поки їм це не вдається, хоча Фірташ вже «вніс пропозицію» про поставку Україні 5 млрд кубів дешевого казахського газу, який з радістю пропустить РФ через свою територію. І подібні пропозиції будуть з’являтися регулярно, тим більше, що за дивним збігом обставин, саме ці 5 млрд. кубів є критичними для України.
Не слід також забувати і про ще один аспект – нинішня «корекція» іміджу Фірташа вигідна росіянам. Адже австрійський суд затримав Фірташа на прохання ФБР і показати, що європейці «підтримують» Фірташа, на противагу американцям – потрібно Кремлю. Саме тому на цю конференцію був відправлений впливовий теледесант російського телебачення.
Економічний аспект: газ – це вторинне
Всі ми звикли вважати, що основою бізнесу Фірташа є газ. Насправді – це лише частина правди. Так, газ звичайно був і є вагомою часткою посередницького бізнесу. Безумовно, велику частку коштів генерують облгази. Азотні заводи стоять (як тут не згадати, що вони переважно куплені на кредити Газпромбанку), а приватизувати за часів Януковича найважливіший азотний актив – Одеський припортовий завод Фірташ так і не встиг. Але все ж діамантами в короні імперії Фірташа були і до останнього часу залишалися титанові активи, які включали в себе і групу рідкоземельних металів. Навіть через шість місяців після революції він, через підконтрольних йому директорів держпідприємств, володів більшістю цих активів і, судячи з усього, не вірив, що у нього зможе хтось їх забрати. Але протягом останніх тижнів змінився ряд керівників цих підприємств. Більше того, судячи з усього, найближчим часом Фірташ може остаточно втратити вплив на Сумихімпром і, по суті, остаточно втратити вплив на своє «найкоштовніше багатство».
За канонічною версією, яка тиражується зараз в ЗМІ, на ці активи Фірташа поклав око Коломойський. Очевидно, як мінімум, частково це відповідає дійсності, зважаючи на ту неймовірну війну, яка розгорнулася між каналами 1+1 та Інтер. Але, хто б не стояв за зміною директорів державних титанових гірничо-збагачувальних комбінатів, їхня втрата – це найглобальніший удар по групі газовиків. Втративши можливості політичного посередництва, по суті, втративши ринок поставок газу і, зараз, втративши титанові та рідкоземельні активи, газовики перетворюються на незначну бізнес-групу. Так у них є група каналів Інтер (генерує колосальні збитки), є ряд перспективних політпроектів. Але питання в тому, чи зможуть вони ці політпроекти не тільки утримувати, але й конвертувати їх у «золоті акції».
Перспективи: продаємо мир за свободу
Головний «актив», яким багато років торгують газовики – це міф про впливи у Кремлі та уміння домовлятися там на найвищому рівні. Власне цей міф сьогодні і хоче продати група Росукренерго Порошенку, разом з «неоприходуваними» мільярдами газу. Головна проблема Фірташа і Ко сьогодні – небажання Порошенка доручати переговори з Москвою будь-кому крім самого себе. Він чітко пам’ятає одну з головних помилок Ющенка, який вирішив одночасно і не любити Кремль і отримувати від нього фірташевський газ.
Формула стосунків Порошенко-Путін на сьогодні не визначена, вона тільки «намацується», але поки в ній навіть теоретично немає місця ні для газовиків в цілому, ні для Фірташа зокрема. Так само, як і газовики поки не можуть вигадати нічого нового на заміну міфу про всесильність в Кремлі.