Кандидати йдуть в ногу з часом, ніби підкреслюючи – «все для фронту, все для перемоги». Але, насправді, політична реклама на билбордах - не дешеве задоволення. Її ціна залежить від місця розташування і становить у середньому по Україні 4-5 тисяч гривень на місяць за один билборд. В Києві - значно дорожче. Кожен кандидат в кожному великому місті має таких «бігмордів» десятки й сотні, а в столиці - і по півтисячі.
Блок «Петра Порошенка»
Блок президента вирішив не виділятися з галасливої юрби бажаючих потрапити під купол Верховної Ради і кинув не один мільйон на непотрібну передвиборчу рекламу. Бездарність слогана і графічного виконання плакатів не залишає іншої думки: грандіозний «распил бабла».
«Я давно не єднавсь -
цілу тисячу літ,
і мені прикортіло єднатись.
наче щось усередині
каже: привіт,
чи не час уже, мила, єднатись?»
(Народна творчість)
«Батьківщина»
Юлія Тимошенко з креативом теж не заморочується. Україна, яка повинна ось-ось перемогти, була практично у всіх попередніх виборчих компаніях «бабусі» українського політичного Олімпу. І досі цей штамп не втратив актуальності.
А от коли до справи беруться соратники Юлії Володимирівни, виходить моторошно, як на цьому білборді. Добре вгодований дядько, який придушує чи то бабуню, чи то дідуся і прагне когось від когось захистити має багато спільного радше з маніяками, яких розшукує міліція, ніж з майбутніми народними обранцями.
Порівняємо плакати Петра Олексійовича і Юлії Володимирівни. Вгадайте, який з них правильний.
Радикальна партія Ляшка
Тризуб Посейдона на фейсі Володимира Володимировича має сповіщати про доконаній факт мочіння Путіна руками Ляшка у сортирі. За задумом «бойового пи…са» (так Олега Валерійовича називають його злі конкуренти) такий месидж народ схаває їз задоволенням. Однак, ціна і кількість рекламних щитів Ляшка, йдуть в розріз з його іміджем «простого, народного Робін Гуда», і наводять виборця на питання: і хто ж тут насправді «ху#ло»? Здається, відповідь не на користь Ляшка.
«Громадянська позиція»
Партія справжнього полковника Анатолія Гриценка декларує, що збирається «Захищати країну і допомагати армії», а також хоче «Усунути олігархів від влади». Отак просто взяти, і швиденько усунути. Гриценко, звичайно, далеко до популізму Ляшка, але по-армійському прямолінійні, дубові гасла бравого вояки знайдуть свій шлях до сердець недосвідчених виборців.
«Свобода»
Олег Тягнибок вирішив скористатися секонд-хендом і розвішав по містах і селах нашої батьківщини ті ж білборди, що були намальовані ще перед 24 серпня: «Україна - це твоя Свобода. З Днем Незалежності!». Очевидно, в «Свободі» переконалися в тому, що не пройдуть до нового парламенту, так чого дарма витрачатися на дизайнерів.
Блок лівих сил України
Прізвищ, не наводимо, бо всі вони мало відомі. Але ці наступники Петра Миколайовича Симоненка і Володимира Ілліча Леніна готові станцювати гопака, заспівати «Ще не вмерла….» та вишивати хрестиком, аби пропхнутись в Раду. Он, бачите, якого соняха «вишили» на плакаті. Соціологи стверджують: намагання марні.
«Опозиційний блок»
Нащадки Віктора Федоровича не зреклися свого «батька» і в образотворчому мистецтві. Графіка плакатів нагадує ностальгічне «Покращення» і «Почую кожного». Салоган «Стабільність і відродження» особливо актуальний для розбомбленого Донбасу – виборці будуть точно знати, кому завдячувати своїм «щастям».
«Сильна Україна»
Наочна агітація Сергія Тигіпка нудна, аж до позіхання. Втім, у них, у колишніх комсомольців, інакше і не буває.
«Інтернет партія України»
Не переможемо, так хоч посміємось. Мабуть, це єдина партія, яка повеселила своїх виборців хоч якимось креативом.
