Схоже, що схожа ситуація має місце не тільки в транспорті. І причина тут – не в санкціях чи падінні курсу рубля. Причина – в деградації „людського капіталу”.
Сьогоднішня авіакатастрофа у Внуково, безумовно, була трагічною випадковістю. Ніхто не розраховував, що маленький приватний Falcon зійдеться зі снігоприбиральним комбайном в одній нехорошій точці в один нехороший момент.
Конспірологічні версії на тему „це ФСБ так хитро прибрало керівника Total” не мають жодного права на існування. Де Маржері був достатньо лояльним до Росії. Себто не до Росії звичайно, а до прибутків Total – але, в даному випадку, ці інтереси збігались. Врешті, хотіли би прибрати – був би серцевий напад у готелі, і ніякої голівудщини, яка кидає явну тінь на порядки у відродженій Росії. Після такого інциденту, тепер і без санкцій піди і замани до Москви грошовитого бізнесмена...
Проте ця трагічна випадковість, здається, виникла в результаті цілого ряду дуже невтішних, але не надто випадкових передумов.
Стажер на місці диспетчера аеропорту, залишений без адекватного нагляду – це вже не зовсім випадковість. Це свідчення збоїв у системі керування польотами.
А п’яний водій снігоприбирального комбайну на злітно-посадковій смузі – це свідчення непрацездатності цієї системи. Існує, звичайно, ймовірність, що від водія вчора пішла дружина і він вперше в житті напився так, що не прийшов до тями і на другий день, коли пішов на роботу. Але вона невелика. Далеко ймовірнішим видається варіант, що оковиту водій вживав потроху вже давно – а цього нещасливого ранку просто вжив трохи більше, ніж завжди. Чи підтоптаний організм здав. Чи просто – зорі погано стали.
Кількість подібних інцидентів в Росії потроху зростає – вже багато років. В 2012 році техногенних аварій було на чверть більше, ніж в 2011. В 2011 – всього на 12% більше, ніж в 2010, але жертв – більше на 60%. При тому що з техногенних аварій якось тихо і непомітно вивели, наприклад, пожежі на промислових об’єктах. Цікаво, по якій графі вони тепер проходять – кара Божа?
А за минулий рік зведеної статистики взагалі чомусь немає. Ніхто нічого не забороняв – просто, мабуть, прес-конференцію не проводили, от новин і немає. Що, тим не менше, дозволяє зробити обґрунтований здогад, що хвалитись не було чим.
А загалом, складається враження, що навіть той „хайтек”, що залишився Росії у спадок від Радянського Союзу, підтримувати в робочому стані вже не вдається. І причин тому можна назвати багато.
Тут і падіння престижу інженерних професій, яке призводить до потреби „знижувати планку” при вступі в технічні вищі навчальні заклади. Тут і повна деградація професійно-технічної освіти, яка призводить до зникнення на ринку праці такого біологічного виду, як „робітник висококваліфікований”. Тут і заміна адекватних керівників на вірнопідданих і згідних робити те, що скажуть старші товариші. Незалежно від фахового рівня.
Як розповідав на умовах анонімності один з менеджерів "Лукойл-Нафтохіму", зараз керівництво більшості промислових об’єктів цього об’єднання виглядає наступним чином. На чолі – відставник, військовий чи з ФСБ, як вийде. А довкола нього – десяток-другий „молодої команди”, вчорашніх випускників університетів з економічною чи юридичною освітою, які цілком від нього залежні і готові реалізувати будь-які його вказівки. Безумовно, авторитет керівника для них вищий, ніж стандарти безпеки, норми виробництва і інші химери. Що призводить до регулярних порушень отих самих стандартів, і, як наслідок, пожеж, поломок і т.д. Хоча, звичайно, все це не більше, ніж чутки.
А реальність така, що експлуатація сучасного високотехнологічного обладнання (а також його монтаж, налаштування, ремонт, і т.д.) вимагає великої кількості висококваліфікованої робочої сили, керованої високопрофесійними інженерами.
А в країні, яка протиставляє всьому світу свою високу духовність, 40% чоловічого населення „регулярно зловживають” спиртним, алкоголізмом страждають 2 мільйони людей, а від отруєнь спиртними напоями, переважно сурогатами горілки, щорічно вмирають близько 500 тисяч. До цього слід додати 8 мільйонів осіб, що „вживають наркотичні засоби в немедичних цілях”, близько мільйона поліцейських, майже мільйон військових і десь трохи менше півмільйона ФСБ-шників, які нічого не виробляють – і власне „робочих рук”, здатних сіяти хліб, керувати повітряним трафіком чи прибирати сніг на тверезу голову, залишиться вкрай небагато.
І що би там не говорили, наприклад, російські високопоставлені судді про користь кріпацтва для „духовних скреп”, сучасна Росія все-таки живе в індустріальну і навіть трішечки – пост-індустріальну добу. І якщо рабство в Римській імперії зупинило технічний прогрес на рівні важелів і коліс – все складніше просто невдовзі ламали, то кріпосний лад, здається, з індустріальним суспільством також цілком несумісний.
Тому перед керівництвом Росії – ну і народом, звісно, теж, зараз стоїть непростий цивілізаційний вибір. Користуватись літаками і снігоприбиральними комбайнами – чи повернутись до карет і двірників з мітлами.