Сьогодні перший заступник міністра енергетики та вугільної промисловості України Юрій Зюков повідомив, що тривають переговори з керівниками вугільних підприємств в зоні АТО щодо закупівлі їхнього вугілля. Так, за словами Зюкова, Україна готова купувати вугілля з Донбасу за ціною від 850 грн за тонну, тоді як імпортне вугілля обходиться нашій країні в 1100 грн. Механізм оплати уже відпрацьований і передбачає перерахування коштів на рахунки в держбанки, які знаходяться поза зоною АТО. А працівники вугільних підприємств, у свою чергу, їздитимуть за грошима на прилеглі території, де працюють філіали цих банків.
Громадськість відреагувала на новину одразу, закидаючи уряду загалом і Зюкову зокрема ледь не зраду Батьківщині та співпрацю з міжнародними терористами. Але насправді складової зради тут стільки ж, скільки і в купівлі російського газу.
З одного боку і справді, будь яке вливання грошей в «ДНР» чи «ЛНР» є опосередкованим фінансуванням тероризму, як власне і перерахування в путінський «Газпром». Але з іншого боку, Україна не відмовляється і, здається, не збирається відмовлятися від Донбасу, а отже на окупованих територіях живуть такі ж громадяни України як у Києві чи Львові, щодо яких держава має певні зобов’язання. А те, що вони потрапили в заручники до терористів, жодним чином ці зобов’язання не скасовує, хоча і ускладнює їх виконання. Саме тому, держава не відрізає окупований Донбас від електро- і газопостачання та продовжує виплачувати пенсії місцевим пенсіонерам, нехай і не на території їхнього проживання. Тому цілком логічним виглядає, що держава не відмовляється і від співпраці з підприємствами вугільної галузі.
По-друге, не варто забувати, що вугілля Україні так чи інакше все одно доведеться купувати. Питання лише в тому, хто буде продавцем. І, купуючи українське вугілля з Донбасу по ціні 850 грн. за тонну, а не, приміром, південноафриканське за 1100 грн., Україна з одного боку підтримує власних громадян, що залишилися під окупацією, погоджуючись при цьому, що частина цих грошей опиниться в руках терористів у вигляді «мзди»; з іншого боку – економить 250 грн. на тонні, які можна і навіть необхідно направити на потреби української армії, що сприятиме звільненню окупованих територій.
В іншому ж випадку доведеться купувати значно коштовніше вугілля в Африці і не за гривні а за валюту, тим часом вишукуючи гроші на армію. В той же час Путін, як ми бачимо, завалює терористів зброєю, військовою технікою тай «зеленими чоловічками», незалежно від дій української влади. Отже не варто надто перейматися, що бойовики озброюватимуться за український кошт, так чи інакше зброї вони матимуть вдосталь.