Як олігархи та російські пропагандисти намагаються зберегти монополію в ефірі, і що насправді відбувалося з телеканалом ТВі (ДОКУМЕНТИ)

Українське телебачення контролюється чотирма олігархічними телегрупами: Льовочкіна, Коломойського, Пінчука та Ахметова. Але ми лише думаємо, що канали належать їм. Бо партнером Льовочкіна є Перший російський канал, а хто є справжнім власником зрозуміти неможливо, бо вони ховаються за низкою анонімних офшорів. Ухвалено закон про прозорість медіа власності, але нова Національна рада, яка зробила багато правильних і позитивних кроків для розвитку телепростору, проблемі непрозорості уваги ще не приділяла. 

Але вже зробила цілу низку помилок. Одна з них залишилася непоміченою. 6 листопада Національна рада ухвалила рішення "Про визнання таким, що втратило чинність іншого рішення від 29 серпня"  про затвердження правил формування програмної послуги. Фактично це означає, що цифрові українські телеканали уже не є обов’язковими для трансляції у кабельних мережах. На їхнє місце уже з наступного місяця готуються зайти російські мовники. Оскільки відповідно до останнього рішення регулятора 1 січня можуть відключити цифрові канали, а 15 січня 2015 року припинять мовлення аналогові канали, український інформаційний простір повністю перейде під контроль російських пропагандистів. 

Зрозуміло, що включення до УПП всіх мовників старою Нацрадою робилося в інтересах великих медіа груп, таким чином стара рада намагалася не залишити місця у кабельних мережах незалежним телеканалам, і УПП, так чи інакше, потрібно було змінювати. Але не таким чином, як це зробила Національна рада. Адже стаття 4 Закону України "Про телебачення і радіомовлення" зобов’язує державу проводити політику протекціонізму щодо розповсюдження програм і передач вітчизняного виробництва. Окрім того, зазначене рішення не відповідає вимогам статті 10 Європейської конвенції  "Про захист прав людини і основоположних свобод". Адже через це рішення будуть відключені з кабельних мереж телеканали, а громадяни будуть позбавлені права на інформацію. І оскільки в рішенні Нацради була відсутня жодна мотивація – вимоги Конвенції були грубо порушені. 

Цю ситуацію можна і необхідно виправити, і я переконаний, що сучасна фахова та професійна Нацрада знайде способи це зробити. Як і знайде способи вплинути на провайдера цифрового телебачення "Зеонбуд" для надання якісних послуг усім учасникам ринку. Протягом останніх місяців провайдер зняв кодування з 16 телеканалів, натомість деякі з телеканалів, зокрема Еспресо, відмовляється розкодовувати всупереч ліцензії. Фактично знову надана перевага олігархічним каналам перед невеликими каналами, яким є Еспресо. Логіка говорить про те, що або всі канали відповідно до умов ліцензії мають бути вільні від кодування, або всі мають бути закодовані.

Ігри в цензуру після Майдану виглядають абсурдними. Абсурдними виглядають і телевізійні вимірювання рейтингів. Компанія "Нільсон", яка на замовлення Телевізійно-індустріального комітету вимірює телерейтинги у всій країні, продовжує враховувати перегляд на окупованих територіях Донецької та Луганської області. Фактично 16 % піпл-метрів (пристроїв для вимірювання) знаходиться під контролем сепаратистів. Можна уявити собі, що українські інформаційні та суспільно-політичні програми не є у них найпопулярнішим телепродуктом. Контролюючи таку кількість піпл-метрів при достатньо обмеженій соціологічній вибірці, можна суттєво впливати на результати телеперегляду, а отже, на доходи телеканалів. Це, власне, і відбувається зараз. Після парламентських виборів олігархи і антиукраїнські сили знову прагнуть отримати контроль над телемовленням.

Боротьба проти цього контролю  - те, чим я займаюся протягом всієї телевізійної та громадської діяльності. Одним з найдраматичніших епізодів такої боротьби була спроба закрити телеканал TBI, директором та ведучим якого я працював до обрання в Парламент. Боротьбою з  каналом, який ми будували  як інтелектуальний об’єднуючий центр проєвропейського українства, займався особисто Сергій Льовочкін, голова адміністрації Януковича і людина, яка називає себе власником телеканалу "Інтер". Нейтралізувати ТВІ вдалося лише після того, як Льовочкін знайшов спільну мову з одним із спонсорів каналу, громадянином Росії Костянтином Кагаловським. Згодом у Костянтина Григоровича з’явився і британський паспорт, але від російського громадянства він не захотів відмовлятися. І це не дивно, адже в операції з дискредитації каналу брали участь його давні друзі Міхаїл Лєонтьєв та Сергій Глазьєв. Російський журналіст Павел Шеремет, який на той час ще рахувався спеціальним кореспондентом Першого російського каналу та з’явився на ТВІ лише у лютому 2013 року, за декілька місяців до конфлікту теж брав участь у цій операції. Спочатку було поставлене завдання знищити ті програми, які розповідали про українську історію та культуру, і серед них були програми, наприклад, Марії Бурмаки та Вахтанга Кіпіані. Що відбувалося потім - зрозуміти складно. На той час канал складався з декількох підприємств, власником торговельної марки була компанія "Інфо 24", засновниками якої були я, Віталій Портніков та Артем Шевченко. Ця марка нам належала від 2011 року і до вересня 2013 року, коли ми вийшли із засновників цієї компанії. Сталося це після знищення каналу Костянтином Кагаловським та людьми, які його підтримували, у першу чергу, Сергієм Льовочкіним. Більше того, ця марка належала компанії "Інфо 24" аж до січня 2014 року, коли уже нові власники передали її іншій структурі. Все це прозора і відкрита інформація, яка міститься у реєстрі Держпатенту і яку може побачити будь-який журналіст чи громадянин. Ось вона: 

Загалом зареєстровано 4 торговельні марки, основою яких є позначення "ТВі" у різних виконаннях.  Нижче інформація про кожну з торговельних марок. 

Ще одна компанія "ТелеРадіоСвіт", про власність якої точилися суперечки, не мала жодних активів, мала величезні борги, і володіла лише супутниковою ліцензією, яку можна було легко отримати навіть у тодішній Нацраді, або в будь-якій іншій країні чи купити приблизно за 40 000 доларів. Цю компанію ми використовували для фінансування виробництва. Кагаловський – шляхом організації кредитування, а я, як директор, - залучаючи рекламні кошти. Але у Льовочкіна було єдине бажання – контролювати інформаційний простір повністю. Його спроба завершилася фіаско. Канал, звичайно, було скомпрометовано, колектив змінився, але він залишився опозиційним та проєвропейським. І найбільшим свідченням цього було те, що під час Революції гідності Якименко наказав Альфі знищити чотири канали: П’ятий, 1+1, Еспресо та ТВІ. Російським та олігархічним провокаторам навіть ціною підкупу та введення в оману багатьох людей не вдалося перетворити ТВІ на власний рупор. Я вже не мав жодного відношення до цього каналу, але пишався тим, що він залишився чесним, попри усі спроби російських ляльководів зробити чергову маніпуляційну іграшку.

А нам вдалося зберегти частину команди та створити Еспресо.TV. Сьогодні у часи, коли техніка дешевшає, а таланти дорожчають, коли наземні телечастоти уже перестають бути головним джерелом пропаганди, бо Інтернет робить світ відкритим, можна намагатися знищувати телеканали, обладнання, стіни. Все це не принесе результату. Бо сучасні медіа – це всього лише талановиті люди, які уже не повинні бути рабами олігархів для того, щоб вільно розповсюджувати власні думки.