З самого початку терористичної війни на Донбасі російська пропаганда робить все можливе, щоб переконати і власних громадян і увесь світ, що переважна більшість населення Донбасу – це «рускіє люді», які ненавидять «київську хунту» і тільки й мріють про повернення в лоно матері Росії. Але, попре всі результати псевдореферендумів та псевдовиборів, не потрібно забувати, що донецький сепаратизм – це насправді явище привнесене ззовні. Ще на початку так званої «руcской весны», всі «масові» мітинги під російськими триколорами збирали в мільйонному Донецьку ледь три тисячі учасників, частина з яких були гастролерами з сусідньої держави. Усі соцопитування, проведені на Донбасі до війни, хоч і показували досить великий відсоток людей, що хотіли жити в Росії, але ця частина суспільства ніколи не складала більшість і коливалася біля позначки в 30%.
Звісно, зараз велика частина патріотично налаштованих громадян була вимушена залишити домівки, але в біженці подалися далеко не всі. Досить багато людей, що залишаються на Донбасі прекрасно розуміють, що несуть в собі «ДНР» та «ЛНР» і усвідомлюють, яке життя чекає на них в терористичних республіках. І хоча, в сьогоднішньому Донбасі критикувати місцеву «владу» навіть на власній кухні вкрай небезпечно для життя (озброєні бандити всіляко сприяють діяльності «стукачів» для виявлення усіх нелояльних), місцеві мешканці іноді наважуються навіть на протести. Так, буквально сьогодні ЗМІ повідомили, що в самому центрі Луганська вивісили український прапор.
Зрозуміло, що для місцевих бандюків та російських окупантів, що ними керують, зараз вкрай важливо, щоб людей яких не влаштовує майбутнє в «ДНР» та «ЛНР» на Донбасі не було взагалі, або, принаймні, не було чутно і видно. Аби не псувалася старанно вимальована кремлівськими пропагандистами картина «Новоросії». Завдання України ж прямо протилежне - доносити інформацію, що в першу чергу саме населення Донбасу страждає від терористичної влади і аж ніяк не вдячне їм за визволення.
Еспресо.TV вже писало про необхідність легітимних виборів місцевої влади на не окупованих територіях Луганської та Донецької областей та участі законно обраної місцевої влади в майбутніх переговорах щодо врегулювання конфлікту на Донбасі. Зрозуміло, що лише цього аж ніяк не достатньо.
Приватне ж спілкування з мешканцями окупованих регіонів підтверджує, що дуже велика частина людей, не зважаючи на їхні політичні симпатії, прекрасно розуміє, що Росія несе Донбасу лише війну і злидні і приєднувати депресивні зруйновані війною регіони не збирається, місцеві ж терористи в принципі не здатні побудувати державу, яка б забезпечила просто нормальне життя людей. Отже, єдиний прийнятний сценарій для мешканців Донбасу – це повернення до статус-кво, що був до війни, а саме – до відновлення української влади над окупованими територіями. В усіх інших випадках Донбас дуже надовго залишиться чорною дірою.
Сьогоднішня українська влада має зробити все, щоб цей меседж від жителів Донеччини і Луганщини став найгучнішим з того, що доноситься з охопленого війною регіону. Тільки в такому випадку Донбас буде почутий.