Проте наші спортсмени успішно розпочали боротьбу за олімпійські ліцензії на Ігри-2016, повідомляє Еспресо.TV.
Зокрема, жіноча команда вже виборола чотири путівки у Ріо-де-Жанейро-2016, а чоловіча – три. Це і є головний здобуток українських майстрів "залізної гри".
"На цей чемпіонат світу ми не їхали за медалями, сконцентрувавшись на олімпійських ліцензіях. Тому виступали обережно, не ставлячи перед собою амбітних завдань. В Алмати була надзвичайно запекла конкуренція, високі результати і практично рекордна кількість учасників – 550 осіб", - розповідає державний тренер з важкої атлетики Кім Ткаченко.
За його словами, тренерський штаб задоволений виступом жіночої збірної. Хоча, наприклад, бронзова призерка Олімпійських ігор-2012 Юлія Каліна замість очікуваного місця в Топ-6 опинилася на 10-й позиції. З іншого боку, вона підняла пристойні кілограми – 239 у сумі.
"Інколи у спортсменок, які вже мають медалі, в тому числі і в Юлі, з'являється зіркова хвороба: "От не буду це робити" чи "А я це пропущу". Тож добре, що так сталося на чемпіонаті світі. Після змагань Юля навіть всплакнула. Їй до снаги показати вищі результати – додати 3 кг у ривку (на тренуваннях вона піднімала цю вагу) і 10 кг в поштовху – і боротися за нагороди", - стверджує Ткаченко.
Найкращою на чемпіонаті світу з усіх українських спортсменів стала чемпіонка Європи-2013 Юлія Паратова, яка у ваговій категорії до 53 кг фінішувала шостою. Як стверджує фахівець, її підготовку не форсують і вона виконує заплановані результати. А резерв у спортсменки є.
Зовсім інші враження у Ткаченка залишив по собі виступ на чемпіонаті світу чоловічої збірної на чолі з її тренерським штабом.
"Ми не задоволені підготовкою команди і тренерським складом, який багато чого не розрахував. Дуже засмучені", - не приховує своє розчарування держтренер.
Біль-менш достойно виступили тільки Дмитро Чумак (94 кг) і Олег Прошак (понад 105 кг), які у підсумку опинилися на 8-й сходинці.
Говорячи про чоловічу збірну України з важкої атлетики варто згадати про втрати. По-перше, завершив кар’єру олімпійський чемпіон Лондона-2012 Олексій Торохтій (вагова категорія 105 кг). По-друге, справжнім ударом стало рішення віце-чемпіона світу 2010-го та 2011-го років, чемпіона Європи-2010 Артема Іванова (94 кг) прийняти російське громадянство. А по-третє, тільки відновлюється після травми дворазовий чемпіон Європи , бронзовий призер чемпіонату світу-2009 Ігор Шемечко (понад 105 кг).
Як відомо, крім працелюбності спортсмена і досвіду тренера, для результату потрібні умови для тренувань. Цим компонентом важка атлетика може похвалитися, адже нещодавно в Городку, що на Хмельниччині, відкрили новий спортивний центр, де є і зал для штангістів. Хороший зал, штанги, сауна – все це є. Проте водних процедур для відновлення, налагодженого харчування поки що немає.
"Крім того, нам дуже бракує грошей на фармакологію, яка сприяє відновленню організму. На це держава виділяє лише 33 гривні на добу на одного спортсмена", - скаржиться Ткаченко.
Однак база в Городку - не єдина, в стінах якої можна кувати чемпіонів. Так, державний комплекс у Чернігові нічим не гірший. Однак важливість нової споруди полягає не лише в географічному поширенні та популяризації виду спорту. Справа в тому, що коли атлети тривалий час тренуються в одних і тих же стінах, у них "рве дах" – це давить психологічно, тому необхідно змінювати обстановку. Тепер українські атлети мають ширший спектр для варіацій.
Тож, маючи сучасні центри підготовки, проте дефіцит фармакології, чи можемо ми чекати на чемпіонів наступного року і в рік олімпійський?
"Звичайно. Ми не розкрили всі свої карти. Маємо дещо в запасі. У нас є декілька дівчат, які можуть претендувати на медаль – та ж Паратова, також Каліна. А ще молода дебютантка чемпіонату світу Лисенко, яка показала непоганий результат. Серед хлопців теж є кандидати на медалі. Зокрема, розраховуємо на Чумака", - каже Ткаченко.
Наступного року чемпіонат світу з важкої атлетики теж буде кваліфікаційним. Набрані на ньому очки сумуватимуться до вже здобутих в Алмати-2014, відповідно до чого і будуть розподілені олімпійські ліцензії між збірними.