Наразі над створенням методичного матеріалу для педагогів та параграфу для учнів працюють дві групи експертів та істориків. Як зазначили у Міносвіти, новий розділ покликаний допомогти учням структурувати знання про основні революційні та воєнні події в Україні, які для багатьох учнів і вчителів добре відомі.
З іншого боку "благі наміри" можуть мати зворотній ефект. Адже швидше за все, у регіонах на Сході України далеко не всі учні та вчителі готові спокійно сприймати та трактувати події Майдану та війну з Росією.
На те, щоб рани загоїлись і все стало на свої місця, потрібен час.
Крім того, як показав досвід з питанням Голодомору, яке активно просувалося за часів президенства Віктора Ющенка, примусове нав’язування якихось подій часом навпаки має відторгення у більшості суспіліьства.
У той же час більшість експертів, опитаних Еспресо.TV, підтримують ці ініціативу. Проте зазначають, що до цього питання треба підходити помірковано та головне без оціночних суджень.
Ці події вже стали історією. Тому школярі мають знати про те, що відбувалося. Звісно, не потрібно давати остаточну оцінку всім цим подіям. Але ми можемо говорити про значимість цих подій і дискувати з цього приводу з школярами.
Звісно, ще все буде залежати від того, як все це буде подаватися. Тобто від рівня викладання, від рівня текстів. І над цим треба дуже добре попрацювати.
Михайло Кірсенко, історик та викладач Національного університету Києво-Могилянська академія:
Що стосується введення параграфу про війну з Росією, то про це взагалі навіть не повинно бути мови. Бо війна ще не завершилася і не відомо, куди ситуація, як то кажуть "витанцюється".
Що ж стосується інформації про Революцію гідності, то в деяких регіонах до цього матеріалу готові, а в – деяких ні.
Звісно, якщо Міносвіти видасть відповідних наказ, то затуркані вчителі будуть його виконувати. Та чи матиме це лише позитивний ефект?
Мені здається, до цього питання варто підходити більш виважено та помірковано. Наприклад, випустили якийсь окремий вкладиш, а не параграф у підручнику з історії. І демократично підходили до його вивчення.
Вивчати історію Євромайдану в школі не рано. Має бути сказане те, що говориться на кухні, на вулиці. Ця інформація має бути пояснена, адже інакше вона буде подана хаотично. Підручники її упорядкують для школярів.
Щодо тих регіонів, які неоднозначно сприймають ці події, я вважаю, що вони так чи інакше сприйматимуть цю інформацію негативно, незалежно від підручників. Адже неважливо: скажуть їм про це в школі чи ні. Не школа виховує бачення, а родина. Якщо людина вже ставиться до цього негативно, якщо так ставляться в її родині, підручники не змінять ситуації. Від школи у даному випадку сильно не залежить, чи будуть Євромайдан сприймати негативно в тих регіонах. Якщо вони ставляться до нього погано, то від введення в підручники параграфу люди не стануть сприймати його інакше.
Головне, що має робити школа – це казати правду.
Михайло Винницький, викладач Києво-Могилянської Бізнес Школи:
Треба розуміти, що багато чого залежить від вчителя, від його уявлення про те, що він розповідає. Тому велика відповідальність за висвітлення цього питання лягає на вчителя, і ми маємо довіряти нашим вчителям. Разом з тим, виховання дітей – то справа не школи і не вчителів. Відповідальність за це лягає лише на батьків. Від них і залежить, як дитина сприйматиме події в Україні.
Говорячи про небезпеку нововведення Міністерства освіти і науки, маємо розуміти, що один параграф у підручнику, що стисло переказуватиме події Євромайдану та російсько-української війни, – це не той випадок, коли треба бити на сполох. Варто розуміти, що у підручниках завжди на чомусь робляться більші акценти, на чомусь менші. Один параграф – це не той випадок, що може повністю щось змінити у розумінні.
До того ж, цей параграф буде введений лише для старших класів. У такому віці люди вже мають власний погляд, мають розбиратися в сучасних подіях. Цей параграф в підручнику історії зможе викликати дискусії на уроках, що є важливим.
Як на мене, така практика, коли у школі вивчають сучасні події, є потрібною, люди мають орієнтуватися в цьому. Я не бачу нічого загрозливого в цьому нововведенні. Якби ж це відбувалося на рівні 3-го класу – це мене б лякало.