Трохи пізніше Місяць стали потроху забувати, а ось Марс став популярною темою для обговорень і метою відразу декількох космічних програм. Венеру ніхто ніколи не згадував у плані можливого майданчика для висадки людини в осяжному майбутньому. Це цілком логічно, адже температура на поверхні Венери складає близько 500 градусів Цельсія, а тиск 92 атмосфери. Але представники одного з підрозділів NASA Дейл Арні і Кріс Джонс зробили революційну пропозицію, повідомляє Geektimes.
Фахівці запропонували почати освоєння Венери перед Марсом. Вже є концепція нової місії, яка отримала назву "концепція висотних операцій на Венері" (High Altitude Venus Operational Concept, HAVOC). Основна думка - почати освоєння верхніх шарів атмосфери Венери (висота близько 50 кілометрів), де тиск становить всього 1 земну атмосферу, та й температура далеко не така висока, як на поверхні - всього 75 градусів Цельсія. Це тільки на 17 градусів вище, ніж максимальний показник, зафіксований на Землі.
Для порівняння, на Марсі середня температура становить -63 градуси. Основною перевагою Венери перед Марсом є підвищений рівень сонячного випромінювання, який можна використовувати для отримання енергії (фотоелементи тут зможуть отримувати в 240 разів більше енергії, ніж на Марсі). Крім того, на висоті в 50 кілометрів радіоактивний фон аналогічний земному.
На думку авторів ідеї, умови у верхніх шарах атмосфери Венери більш земні, якщо так можна висловитися, ніж умови, що панують на Марсі.
Більш того, сама Венера ближче до Землі, ніж Марс. Експедиція на Венеру зайняла б приблизно 440 днів, це 110 днів в одну сторону, 30 днів на Венері, і 300 днів на повернення (якщо щось трапляється, можна відразу повернутися на Землю). А ось експедиція на Марс вимагає мінімум 500 днів перебування в космічному просторі. Більш реальні терміни - 650-900 днів, з необхідністю залишатися там до появи оптимальної орбітальній позиції, коли можна буде повернуться на Землю.
Місія HAVOC передбачає кілька етапів реалізації, включаючи відвідування Венери роботами для вивчення поточної ситуації (радянські станції були на Венері, але для пілотованої експедиції потрібно набагато більше даних).
Потім стає можливою реалізація наступного етапу місії, з перебуванням на орбіті Венери протягом 30 днів, а також ще один етап, з подорожжю у верхні шари атмосфери Венери (і 30-денним перебуванням).
Природно, літаки та інші апарати важчі за венеріанське «повітря» не підходять для довгострокового перебування в атмосфері. Замість цього планується використовувати дирижаблі та аеростати. Спочатку планується створити роботизовану версію, довжиною в 31 метр, а потім вже корабель довжиною в 130 метрів, на якому може перебувати команда космонавтів. Верх аеростата планується покрити фотоелементами, загальна площа яких складе 1000 квадратних метрів.
Доставити такі літальні апарати на Венеру - нетривіальне завдання, а висадка людей - ще ускладнює місію, оскільки ніякої твердої поверхні не буде, всі етапи висадки планується провести в атмосфері. У венеріанську атмосферу корабель (прихований всередині спеціальної капсули) зайде на швидкості в 7200 метрів в секунду. Протягом 7 хвилин швидкість впаде до 450 метрів в секунду, завдяки парашутам. Після цього капсула розкриється, а корабель відправиться у «вільне плавання», на швидкості в 100 метрів в секунду. При цьому корабель буде одночасно наповнюватися газом, збільшуючись у розмірах. Після досягнення потрібного етапу парашути будуть відстрілені, і корабель почне «плисти» по венеріанській атмосфері на висоті 50 кілометрів над поверхнею.