Відмова від дефіле в купальниках на конкурсах краси - перемога фемінізму чи антифемінізму? Що виграли жінки, вдягнувши камуфляж і взявши до рук зброю? Видання "Ділова столиця" намагалось розібратися, чи й справді сучасним жінкам так важливо бути сильними?
Феміністки можуть святкувати чергову перемогу: "торговці жіночим тілом" від конкурсів краси, нарешті, "покаялися" і відмовилися від дефіле у бікіні, а консервативне командування британської армії вирішило-таки дозволити жінкам воювати на передовій у складі піхоти, морської піхоти та бронетанкових військ. Нарешті, жіноче тіло припинять експлуатувати в якості "об'єкту бажання", натомість на рівні з чоловічим вбудовуватимуть у машину вбивства.
Британці трималися довго - 10% армії, які складали жінки, могли літати на літаках і гелікоптерах, служити на підводних човнах, але їх не допускали до служби у тих підрозділах, які роблять найтяжчу і найбруднішу роботу на передовій. Цього обмеження давно вже не мають армії США та колишніх британських колоній - Австралії і Канади, - але Британія трималася думки про те, що жінкам не варто займатись такою діяльністю. І, нарешті, міністр оборони визнав публічно, що дозвіл виконувати ту чи іншу роботу залежить від можливостей солдата, а не від його статевої приналежності. Теоретично це відкриває британкам шлях до лав піхотних військ - в тому випадку, якщо вони відповідатимуть жорстким вимогам фізичної та психологічної підготовки, а також після вивчення можливих "соціологічних" наслідків присутності жінок у дотепер суто чоловічих "бійцівських клубах".
Втім, феміністична перемога над британським традиціоналізмом суто символічна, адже у жінки на передовій - звична практика для багатьох армій світу. При чому на деяких фронтах сучасних війн роль жінок важко переоцінити - їхня участь у боях дотепер деморалізує радикальних мусульман, оскільки для правовірного мусульманина вважається за ганьбу бути вбитим жінкою. Отже "фемінізація" війська може розглядатися і як елемент військової стратегії.
Натомість рішення про відмову від дефіле у бікіні - з якого, взагалі, починалися конкурси "Міс світу" - навпаки, виявилося перемогою не феміністичних рухів, а швидше антифеміністичних. На тлі не дуже вдалої конкуренції з конкурсом "Міс Всесвіт", "Міс світу" намагається залучати і до участі у конкурсі, і до лав глядачів мусульман. І, відповідно, змінювати правила, аби "не ображати почуття". Тобто жінкам забороняють демонструвати тіло зовсім не тому, що його не можна "перетворювати на об'єкт". А тому, що жінка не має достатньо прав на цей "об'єкт", щоби вільно його демонструвати. І що би не казали організатори конкурсу про "перенесення акцентів" з об'єму талії на рівень IQ, "осад лишається".
Цікаво, що свого часу перше "дефіле у бікіні" було проведене для "підняття настрою" у депресивній повоєнній Європі. У цьому контексті відмова від бікіні має навіювати невеселі думки. Наприклад, про втрату тої свободи бути собою, якою Європа потроху поступається під тиском культурно-демографічних змін.
А загалом, здається, настає той парадоксальний момент, коли жінки здобувають достатньо свободи, аби кидати свої тіла у м'ясорубки в гарячих точках планети, але недостатньо для того, аби пройтися у бікіні по подіуму.