Про сім'ю та колишніх друзів.
Я, на відміну від Макаревича, не відчула нічого поганого на мою адресу. Правда, у мене таке враження, що від мене родичі відмовилися, але не знаю, може, не відмовляться від мене, це ще не факт. Питання відокремлення Криму від України розділило багато сімей, друзів і суспільство, але я маленька людина, що там, подумаєш, актриса щось "ляпнула". Це їх не так турбує. Щоправда, є друзі, які "відпали".
Про те, що може "вилікувати уми" росіян.
Мене не слухають. Здавалося б, якщо ти не володієш інтернетом, не можеш подивитися в інтернет... є ж у нас нові газети чудові і "New York Times", і радіо, і канал "Дождь". Вони з квартири чиєїсь мовлять, але не брешуть і говорять правду. Але все одно основне населення дивиться "Перший канал", "Другий канал" і ось цей "24-Москва" чи що, і це і є та пропаганда, яка формує суспільну свідомість і ось цю "патріотичну більшість". Людей, які думають, на жаль, в будь-якій країні не так багато. Має щось серйозне трапитися. Може, криза змусить замислитися "ура-патріотів". Розумні люди кажуть, що економіка - великий лікар у таких ситуаціях. Можливо, люди прокинуться.
Про "Майдан" Сергія Лозниці.
Я подивилася фільм "Майдан" Сергія Лозниці - це дуже потужний фільм, дуже гарний, сильний. Це, можливо, найголовніше у своєму житті зробив цей кінорежисер: він зупинив мить, зупинив історію. І це такий документ потужний і він нікуди не дінеться, і його не можна викреслити, винищити. Думаю, що треба, щоб люди це подивилися.
Про майбутнє Росії.
Я не ясновидець, я актриса. Але зірниці великої біди вже є. І часто вони виходять із страхітливих, заборонних, каральних законів, які "кує" ця Дума й основні її "зірки". Те, що відбувається в економіці, ізоляція, що сталася в зв'язку з відбиранням Криму, і те, як міжнародне співтовариство на нас дивиться і як ставиться, - це все погані прикмети часу, дуже страшні і передвіщують кепські речі.