Головний форпост, який так і не здала Гонтарева - курс валют. Хоч як суворо і не відхрещувалася глава Нацбанку від будь-яких прогнозів щодо курсу гривні, але їй слід зрозуміти, що її відомство головна інстанція, від якої чекають їх.
Гонтарева навіть умовно зняла з себе корону людини, яку найбільш критикують в країні і передала її уряду, який повинен впроваджувати “непопулярні реформи”. Меседж глави Нацбанку полягав в тому, що “хто більше працює, того більше критикують”. І ніби критикують її необгрунтовано і курс вона тримати не повинна. І взагалі, тепер працюють ринкові механізми і курс повністю плаває.
"Ми не відмовимося від нашого плаваючого курсу, нашого гнучкого курсу, тому, що це єдине, що нам дасть можливість протистояти всім зовнішнім шокам і це єдине, що дає нам можливість збалансувати наш торговельний баланс і вже наступного року ми сподіваємося, що наш рахунок поточних операцій буде наближатися до балансу", - зазначила Гонтарева.
Для того, щоб не називати прогнозований курс долара на 2015 рік, глава НБУ навіть вирішила змінювати Конституцію. "Що стосується Конституції. Однозначно ми будемо ініціювати зміни до Конституції", - сказала вона, додавши, що змінами планується уточнити основну функцію регулятора, якою є цінова стабільність, а не прогнозування курсу гривні до долара.
Зараз, проти аргументів Гонтаревої, що вона не зобов'язана прогнозувати курс, Конституція і закон України про Національний банк. Так, в статті 99 Конституції вказується, що “Забезпечення стабільності грошової одиниці є основною функцією центрального банку держави - Національного банку України”.
А закон про НБУ взагалі повністю суперечить словам Гонтаревої. “При виконанні своєї основної функції Національний банк має виходити із пріоритетності досягнення та підтримки цінової стабільності в державі”, - йдеться в законі.
А хіба на цінову стабільність не впливає постійна некотрольована девальвація, яку регулятор не може адекватно пояснити? Тим паче від курсу залежить і планування держбюджету. І бажано було б Нацбанку визначити прогнозований коридор коливання курсу, виходячи за який регулятор буде робити все можливе, щоб його утримати. Це і означатиме “досягнення і підтримки цінової стабільності”. А так, прийнятий держбюджет може виявитись стосом паперу, в який вписатися буде неможливо після чергової девальвації на 50-100%.
Так, можна зрозуміти позицію Гонтаревої, що балачки про курс розгойдують його. Але дії Нацбанку впевненості ринку і людям аж ніяк не додають. Часті зміни обмежувальних інструментаріїв, невизначеність певного коридору, після якого слід хоч трохи втручатися показують невпевненість НБУ. І цю відсутність впевненості відчуває ринок.
Експортери тримають і не продають валюту, бо бачать, що заробити з неї зможуть більше. Відповідно імпортерам доводиться йти на чорний ринок і купувати валюту по завищеному курсу. Чорний ринок бачить, що ніхто їм не заважає спекулювати і продовжують накручувати курс. І остання ланка - звичайні люди на хвилі паніки змушені хоч якось зберегти свої накопичення вимітаючи долар навіть по занадто спекулятивному курсу.
Тому Гонтаревій слід зрозуміти, що доки Конституція, закон і житя людей зобов'язують її визначитися з важливим параметром економічного існування країни, їй слід цього дотримуватися.