Днями в авторитетному виданні The New York Times з'явилася стаття про останні дні Віктора Януковича в якості президента України та його втечу. Головним оповідачем в цьому матеріалі виявився колишній губернатор Харківщини Михайло Добкін, що нині є одним з лідерів проросійського "Опозиційного блоку" у Верховній Раді. Як відомо, правоохоронці, що звинувачували Добкіна в сепаратизмі, так і не спромоглися довести, що у словах екс-губернатора містяться посягання на територіальну цілісність країни. Через це, маючи також і депутатський імунітет, колишній поплічник Януковича та оспівувач "тітушок" почувається в Києві досить комфортно та дає інтерв'ю іноземним виданням.
Зокрема, The New York Times Добкін розповів, що Янукович вирішив тікати з Києва 20 лютого, коли парламент прийняв постанову про відведення "Беркуту" та внутрішніх військ з вулиць Києва. Тоді Янукович зателефонував Добкіну та просив його влаштувати відвідини підприємств у Харкові, "замаскувавши свою втечу під президентське турне". "Коли лідер припиняє бути лідером, всі люди з його оточення відпадають. Це правило", - сипав афоризмами Добкін, не записуючись ані в зрадники Януковича, ані виявляючи до нього поваги.
Отже, за великим рахунком, Добкін не сказав нічого принципово нового, але деякі українські ЗМІ переповідають сказане екс-губернатором з невеличкою ремаркою, яка приплітає в цю історію останнього главу Адміністрації Януковича Сергія Клюєва, відводячи тому неабияку роль у справі повалення режиму Януковича.
Зокрема ЗМІ додають, що за постанову Верховної Ради від 20 лютого №4158, яка, за версією Добкіна, і змусила Януковича тікати, проголосували "всі опозиційні фракції, депутати, які вийшли з фракції Партії регіонів, а також частина депутатів, які ще залишилися в ПР. У кулуарах колишні регіонали розповідали, що їх умовляв проголосувати за цей документ Андрій Клюєв, який займав тоді пост глави Адміністрації президента. Саме така позиція Клюєва стала багато в чому причиною його конфлікту з Януковичем, який розцінив таку поведінку як зраду". Тут варто додати, що Добкін в своєму інтерв'ю жодного разу прізвище Клюєва не згадав.
Також нагадаємо, що наприкінці грудня після довгого мовчання інтерв'ю російським "Аргументам и фактам" дав і сам Янукович, звинувативши в ньому попередника Клюєва на посту глави своєї адміністрації Сергія Льовочкіна в силовому розгоні Майдану 30 листопада. Тоді Еспресо.TV писало, що головним сенсом звинувачень з вуст Януковича є внутрішньовидова боротьба в "Оппоблоці", де Льовочкін поки що грає першу скрипку. Серед впливових груп з колишнього оточення Януковича саме "газовикам" вдалося найбільш вдало вибудовувати систему захисту, яка дозволила їм не тільки відмитися від застарілих гріхів, а і вдало маневрувати в нинішніх парламентських реаліях. Для цього Льовочкін почав освоювати нішу політичних "противсіхів" у Верховній Раді та активно топить своїх колишніх друзів по "біло-блакитному" табору. Зокрема, на телеканалі "Інтер", який належить Льовочкіну, його піарники старанно виліплюють образ головних ворогів української державності з Клюєва та Ахметова.
Підсумовуючи, слід зауважити два моменти. Перший – Добкін пробує відбілитися, розповідаючи свою версію всього того, що відбулося рік тому. Ця версія одна із тисячі, які можуть існувати і навряд чи є правдивою. Добкін ні слова не оворить про бажання створити ПІСУАР-2 і про з”їзд на якому керівник харківського "Оплоту" закликав Добкіна дати йому зброю. Не говорить і Добкін про те, чому він так швидко і перелякано втікав, та й куди він справді втікав (тоді багато хто говорив про Чечню) він мовчить. Простіше кажучи – стаття в американському виданні є всього навсього бажанням відбілитися.
До цього бажання приєднався і Андрій Клюєв. Чомусь так вийшло, що ряд видань дали “причепом” розповідь про роль Клюєва в голосуванні 20 лютого. При чому, жодного підтвердження тому, що саме Клюєв був тією людиною, яка “зламала хід історії” немає і бути не може.