Для чого ФБР шпигун, котрий вивідував про підготовку антиросійських санкцій

Вчорашній шпигунський скандал між Росією і США свідчить не тільки про значне похолодання між країнами, але й про страх, який російське керівництво, попри браваду, відчуває перед можливим нарощуванням антиросійських санкцій Заходу

Вчора федеральна прокуратура Південного округу Нью-Йорка оголосила про викриття російської шпигунської мережі – принаймні, тієї її частини, яка складалася з Євгена Бурякова, Ігоря Споришева і Віктора Подобного.

За словами головного прокурора округу Пріта Бхарари, Буряков, що працює в російській Службі зовнішньої розвідки, знаходився в Нью-Йорку як співробітник неназваного російського банку і займався збором розвідувальної інформації.

"Неназваність" банку недовго залишалась абсолютною – за декілька годин американські ЗМІ повідомили, що мова йшла про Зовнішекономбанк, представництво якого знаходиться навпроти нью-йоркського корпункту ТАРС. У списку його співробітників наявний Євген Євгенович Буряков.

Здобуту інформацію Буряков передавав двом майже що "офіційнийним шпигунам" – торговельному представнику Споришеву і атеше російської місії в ОНН Подобному, котрі знаходились під офіційним дипломатичним прикриттям російської сторони. Проблема двох останніх була в тому, що офіс російської Служби зовнішньої розвідки (СЗР), розташований на Манхеттені, був нашпигований ФБРівськими жучками, які не тільки дозволяли підслуховувати розмови, але й стежили за вмістом комп’ютерів невдатних розвідників.

Прокуратура стверджує, що "дипломати" Споришев і Подобний в записаних розмовах "ясно заявили, що працювали на СЗР". Прокуратура посилається на розмови "в нью-йоркському офісі СВР", який розташований "в офіційному російському представництві".

Влітку 2014-го Буряков неодноразово зустрічався з конфіденційним інформатором ФБР, який видавав себе за представника заможного інвестора, що бажає відкрити казино в Росії. "Під час цих бесід Буряков демонстрував сильне бажання отримати інформацію, яка виходила далеко за сферу його діяльності як співробітника банку, але відповідала його діяльності в якості агента російської розвідки, - повідомляє прокуратура. - Під час цих зустрічей Буряков намагався добути – і отримав від інформатора ФБР документи, які були буцімто отримані від федерального уряду США, і нібито містили інформацію про санкції США проти Росії ".

"У цілому ряді записаних розмов Споришев і Подобний обговорювали спроби завербувати жителів США, включаючи декількох працівників великих компаній і кількох молодих жінок, що мали зв'язки з університетом в Нью-Йорку як розвідджерела для СЗР", - повідомляється в заяві.

При тому "прийняли" бійців невидимого фронту не за звинуваченням у шпигунстві, а за змову, в результаті якої Буряков в порушення закону не зареєструвався в Мінюсті США як іноземний агент, а двоє інших йому в цьому посприяли – так само, до речі, як і "групу Чепмен" (насправді, там було цілих десять резидентів – але запам’яталась, зі зрозумілих причин, тільки ефектна дівчина) в 2010 році. Що не робить долю Бурякова сильно веселішою – максимальне покарання за його звинуваченнями становить 15 років.

Шпигунський скандал, що розгорівся між Росією та США, далеко не перший, і, вочевидь, не останній.

Проте якщо раніше ФБР героїчно боролася радше з комедійними персонажами, то вчорашній арешт означає, що взялись і за "кадровиків" СЗР. Які – якщо вірити історії з "жуками" в резидентурі – мало чим відрізнялись від дівчинки Ані.

При тому як правило спійманих іноземних агентів "по-тихому" або спроваджують за межі країни, або так само тихо тримають у "темному і прохолодному місці" для майбутнього обміну на власних невдалих джеймсбондів.

Цього разу у США вирішили зробити достатньо голосний публічний процес – принаймні, з Буряковим, який на свою біду не мав дипломатичного імунітету. Єдиний резон для таких дій – бажання продемонструвати громадськості, що Росія – не так далеко, як здається, а "невеликі послуги" надані надто цікавим росіянам, можуть мати сумні наслідки для громадян США. Особливо сильним є цей сигнал для працівників фінансового сектору, серед яких, в основному, і проводив свою роботу Буряков.

А інший момент, на який кидає світло ця історія – це страх російського уряду перед фінансовим пресом Заходу. Бо попри бравурний офіціоз, який, щоправда, останнім часом помітно втих, особливо в економічному блоці російського уряду – господарі бензоколонки, принаймні, їх адекватніша частина, розуміють, що у випадку продовження і поглиблення політики санкцій сучасна Росія стане чимось на кшталт Саудівської Аравії до моменту початку видобутку нафти.

Проте ніякі розвіддані і ніяка Служба зовнішньої розвідки не допоможе Росії вийти з піке, поки в Кремлі сидить той, хто сидить. Бо розвідка може допомогти країні, яка має адекватні національні інтереси – і готова їх захищати адекватними засобами. Психозами і маніакальними синдромами займаються інші відомства. От тільки докласти рук до головної біди сучасної Росії вони поки не в стані.