Примирення США і Куби: Росія втратила 30 мільярдів і останнього союзника біля США

Бажання Куби отримати від Сполучених Штатів військову базу Гуантанамо, яке оголосив президент країни Рауль Кастро, – остання перешкода до повернення країни зі стану "тюрми, оточеної водою" до цивілізованого світу

"Відновлення дипломатичних стосунків - це початок процесу нормалізації двосторонніх відносин, - заявив кубинський лідер на саміті Співтовариства країн Латинської Америки і Карибського басейну у Коста-Риці. - Проте це неможливо, поки існує блокада, поки вони не віддадуть територію, яку вони незаконно окупували військовою базою Гуантанамо".

Рауль Кастро у промові також закликав США зняти торговельне ембарго і прибрати Кубу зі списку країн-спонсорів тероризму.

Власне, щодо останнього особливих проблем виникнути не повинно. Попри те, що статус спонсора тероризму Острів свободи (разом з Іраном, Сирією та Суданом) отримав вже при Обамі, в 2010 році, вже в 2012 Держдеп визнав, що хоч на Кубі й переховуються баскські екстремісти з ЕТА і колумбійські "революціонери" з FARK, підтримки грошима, зброєю чи спорядженням Гавана їм не надає.

Власне, є інформація, що Обама доручив Джону Керрі вилучити Кубу зі списку, заявивши, що "держава, яка не визнає терористичних методів, не повинна підпадати під такі визначення".

Про поступове зняття торговельного ембарго рішення в адміністрації США теж, схоже, прийнято.

Каменем спотикання залишається база Гуантанамо, яку Куба вважає "неправомірно утримуваною" США кубинською територією. Насправді США отримали територію бази "в оренду на вигідних умовах" – за "2000 песо в золотій валюті США" на рік. В 1934-му, щоправда, все подорожчало до 3400 доларів. Зате після революції горді кубинці і зовсім відмовились від ганебної орендної плати.

База Гуантанамо – це 120 квадратних кілометрів землі та води в Гуантанамській затоці, де працює до 10 000 осіб американського військового персоналу. Теоретично база на Гуантанамо може прийняти 50 крупних військових кораблів. Практично такого не траплялось давно. Стратегічне значення цієї бази – якщо не рахувати ролі "руки на горлі революції" в останні роки стало не надто значним.

Винятком був, звісно, споруджений там спецтабір, де людей можна було тримати руками без суду і слідства. Особливою перевагою табору була повна відсутність "цивільних" американців довкола – тільки лиш "авторизований персонал", з якого за розголошення можна здерти три шкури, 10 кілометрів густого кактусового лісу та найбільше в західній півкулі мінне поле, яким гостинні кубинці відгородились від бази. А далі – самі кубинці, яким доля затриманих на Гуантанамо, м’яко кажучи, байдужа.

Проте після американо-кубинського потепління на острові Свободи з'являться і американські туристи, а за ними гляди, наспіють і правозахисники. Крім того, розпорядження Обами про розформування табору з черепашачою швидкістю, але все таки виконується. Тому і цей фактор не надто впливає на долю бази, збудованої в 1903 році. Таким чином, можливість "виселення" Гуантанамо не виглядає зовсім фантастичною.

Хоча далеко більш ймовірним видається варіант, що оголосивши США хоч і не "друзями", але "сусідами", Куба може виявити більше зацікавлення у щорічній доларовій оплаті оренди Гуантанамо – і далеко за межами $3400. Такий варіант видається найімовірнішим завершенням претензій на повернення кубинської землі.

При тому з самого початку спостерігачі відзначили один характерний факт. Американо-кубинське потепління почалось в акурат після того, як Росія погодилась списати 90% колосального боргу в 35 мільярдів доларів, які острів Свободи зумів отримати ще з Радянського Союзу. В липні минулого року Путін підписав угоду про те, що Росія претендує лише на 10% боргу – і за декілька місяців Куба оголосила про припинення ворожнечі зі США.

Схоже, полум’яні брати-революціонера багато чому навчились в російських товаришів за роки гарячої дружби...