Як Фірташ ховає "Інтер" від санкцій

Страх лишитися без свого головного пропагандистського рупора змусив Фірташа та Льовочкіна викинути чималі гроші на збереження "Інтера"

Вчора офіційний сайт телеканалу "Інтер", який дуже любить дратувати українців в Новорічну ніч нафталіновим Кобзоном, повідомив, що мажоритарний акціонер каналу Дмитро Фірташ на двоїх з Сергієм Льовочкіном сконцентрували 100% мовника в своїх руках.

"Компанії GDF Media limited і Inter Media Group limited (підконтрольна GDF Media limited) викупили міноритарні пакети акцій  ПрАТ "Телеканал" Інтер", - йдеться в повідомленні.

До цього 29% каналу належали державному мовнику країни-агресора Росії "Першому каналу". І Фірташ з Льовочкіним викупили цю частку ніби за ринковою ціною в $100 млн.

"Таким чином, 100% акцій телеканалу "ІНТЕР" повністю контролюються і управляються компаніями, власниками яких є Дмитро Фірташ (мажоритарний пакет) і Сергій Льовочкін (міноритарний пакет)", - зазначається в повідомленні каналу. До речі, тепер глядачам "Інтера" вартувало б запамятати цю відкриту інформацію про власників, щоб розуміти хто намагається вкласти їм в голову потрібні певним людям меседжі.

Виникає питання: Чому олігарх Фірташ, який знаходиться під слідством і через війну на Донбасі втрачає свої активи, а через суди з державою може залишитись без прибуткового бізнесу вирішив викинути такі гроші на міноритарний пакет каналу, який мабуть і не приносить прибутку?

В середині січня у Верховній Раді зареєстрували проект закону №1768 нардепів Висоцького, Левуса та Величковича "Про внесення змін до Закону України "Про телебачення і радіомовлення" (щодо участі іноземних осіб в телерадіоорганізаціях)".

Цим законопроектом депутати хочуть заборонити участь резидентів держави-агресора або держави-окупанта в статутному капіталі вітчизняних телерадіоорганізацій.

"Запровадження заборони на участь іноземних фізичних та/чи юридичних осіб у статутному капіталі телерадіоорганізацій, якщо такі особи є резидентами держави, визнаної згідно законодавством України державою-окупантом, або визнаної згідно з нормами міжнародного права державою-агресором" - йдеться в пояснювальні записці до законопроекту. Тобто, цей законопроект є певним видом санкцій, в першу чергу інформаційних, проти Росії.

Звичайно, після реєстрації законопроекту "Інтер" почав писати заяви та відкриті листи з загальною тезою, що в Україні почали притісняти свободу слова. А 27 січня законопроект так і не дали внести на розгляд до Верховної Ради. Тоді нардеп від Блоку Петра Порошенка Вадим Денисенко заявив виданню "Телекритика", що цьому завадило лобі "Інтера" у Раді.

Проте мабуть Фірташ та Льовочкін виявились не настільки впевнені у своїх політичних впливах, що вирішили просто нашвидкоруч викинути купу грошей на викуп залишку акцій у Росії.

Причому найбільше дивує, як швидко вони змогли провести угоду на $100 млн з державою-окупантом, яка зараз кидає всі сили на пропаганду проти України. І тут виходить, що менше ніж за місяць (з моменту подання законопроекту) Фірташ, який обліплений проблемами з бізнесом та Росія, якій потрібен рупор зомбування всередині країни, приходять до згоди купити-продати частку каналу.

"Фірташ з Льовочкіним заявили, що купили частку ОРТ в "Інтері". Блискавичною оперативно, що доводить тісні і дружні зв'язки з російськими партнерами, бо все полюбовно. Питання лише - чому не робили це цілий рік війни з Росією, поки депутати "Народного Фронту" не примусили це зробити. Новина гарна, але потреби закону 1768 точно не знімає:-)", - написала у своєму "Фейсбуці" голова комітету свободи слова та інформаційної політики нардеп Вікторія Сюмар.

До речі, слід нагадати, що сам Фірташ на початку 2013 року викупив Inter media group limited (якій належить "Інтер" та інші мовники) у Валерія Хорошковського за $2,5 млрд. Вже тоді експерти досить скептично оцінили цю угоду, говорячи про завищену ціну і збитковість каналу. І виходить, що зараз окремо весь "Інтер" оцінили приблизно в $344 млн. і це при тому, що об'єм рекламного ринку на телебачені в 2014 році впав на 20%.

Тобто пропагандистський вплив "Інтера" настільки важливий парі Фірташ-Льовочкін, що вони вже другий раз витрачають неринкові суми, щоб втримати його.