Вчора Нацбанк презентував зміни грошово-кредитної політики України - це підвищення облікової ставки з 14% до 19,5% (наближення її до рівня інфляції); скасування щоденних валютних аукціонів, на яких НБУ продавав банкам хоч і невеликий об’єм валюти, але за вигідним курсом в межах 16 грн/$; і відповідно скасування індикативного курсу валют, яким намагався знайти адекватний курс. Всі ці зміни знову підводять до вже не нової тези - гривню потрібно відпустити.
Фраза "ми відпускаємо гривню", вже не є чимось несподіваним та шокуючим для українців. Якщо зробити відеонарізку з висловів про вільну гривню голови НБУ та інших урядовців, то вийде добрячий промо-ролик на декілька хвилин з промовистою назвою "Гривня йде в доросле життя".
Але здебільшого після цієї фрази регулятору вистачало декілька днів-тижнів. Потім починали свербіти руки і НБУ вводив черговий обмежувальний або регуляторний інструмент для "підтримки" курсу. Звичайно, цими інструментами здебільшого не виходило приборкати норов чорного ринку, який все активніше збільшував різницю і відривався від бажаного та декларованого курсу Нацбанку.
Тому часта "зміна настрою" і жонглювання інструментами стримання ринку призводили до зворотнього результату. Постійні зміни рішень лякали ринок і нагнітали нові хвилі девальвації.
Теперішня, чергова хвиля "вільної гривні" від НБУ проходить під егідою вимог МВФ. А гроші останнього, як ми знаємо - це гроші майже єдиного іноземного "інвестора". І в цей раз, здається, що Нацбанку вистачить сили по-справжньому відпустити гривню на зустріч ринку і не зійти зі шляху. Тим паче, що в останні часи від МВФ все частіше і жорсткіше лунає теза, що гроші вони обміняють тільки на серйозні реформи.
Чорний ринок - вічний ринок
Прийняття нових правил НБУ зовсім не означає, що зростання на чорному ринку відразу припиниться і він не продовжить тягнути за собою і легальний. Навіть при повному відпусканні гривні залишаються ризики активізації чорного ринку.
По-перше, на ньому є певний об’єм валюти, а враховуючи те, що про долар останнім часом говорять вже як про музейний експонат, то навіть при реальному курсі на білому ринку не буде зайвим запастись трохи дорожчою валютою з чорного.
По-друге, при легальному обміні валют покупцеві слід заплатити 2% збору в Пенсійний фонд (змінами у Податковий кодекс Верховна Рада збільшила його з 0,5% до 2%). А чорний ринок крім завищеного курсу не вимагає більше ніяких додаткових відрахувань і навіть документів.
Тому, звичайно, при обмеженнях в касах банків (3000 грн на добу) та зборі в 2% чорний ринок нікуди не зникне. Хоча в цьому питанні позиція НБУ показує реальний погляд на ринок. Регулятор за скасування збору та не раз заявляв, що небанківські обмінники слід закрити.
Як заспокоїти гривню
Але головне питання, яке, можливо, важливіше ніж "відпущена гривня" – звідки в Україні взятися валюті. Саме високий попит та мала пропозиція штовхають постійно курс на всіх ринках - від міжбанку до чорного. За оцінками Гонтаревої в Україні відкладений попит на валюту від імпортерів на суму близько $ 1 млрд.
Експорт
Українських експортерів часто критикують за те, що вони затримують валютну виручку за кордоном і не хочуть її продавати в Україні. Логіка експортерів дуже проста. НБУ вимагає продавати 75% експортної виручки, але цей продаж проходить за офіційним курсом Нацбанку, який в останні часи коливався в межах 16 грн/$.
Звичайно, такий курс не відповідав ринку, який поза межами банківських обмінників вже давно “заплив за буйки” в 20 гривень за долар. З одного боку, експортери цілком органічно хочуть отримати більше гривні за свою валюту, бо це вигідно. З іншого, вони виготовляють свою продукцію в Україні, а через девальвацію і суттєву інфляцію їх витрати в гривні зростають.
Тому у експертів та НБУ є надія, що підтягування курсу регулятора до ринкового змусить експортерів завозити валютну виручку в країну. Тим паче вічно притримувати її немає сенсу, бо кошти потрібні для підтримки виробництва.
Але є ще один, не менш важливий фактор. Чи вистачить валюти, навіть якщо експортери почнуть повністю її продавати.
Прем’єр Арсеній Яценюк повторює статистику, що через війну на Донбасі Україна втратила 20% економіки та 20% валютної виручки. І ці цифри не є вигаданими, а враховуючи щоденні обстріли, вони можуть і зростати.
За попередніми даними НБУ, експорт з України в 2014 році впав 14,4% (до $55,6 млрд) імпорт впав на 27,4% (до $61,7 млрд). Україна суттєво змінила торгові пріоритети. Через певні преференції зріс експорт до ЄС. Частка Євросоюзу в структурі експорту за рік склала 30,8%, тоді як російська частка впала до 17,7%.
З імпортом все простіше. Через суттєве зменшення закупівлі російського газу, скоротився загальний імпорт в Україну. Тому ззовні виглядає, що в нам вдалося отримати профіцит торгового балансу. І це насправді так.
Але, якщо роздивитися більш детально структуру змін торговельного балансу, то можна помітити, що падіння українського експорту з кожним місяцем наростало. Якщо в перше півріччя це були близько 10%, то в друге – до 30%. А в грудні 2014 український експорт порівняно з аналогічним періодом 2013 впав на 33%.
Тобто досить чітко проглядається тенденція до пришвидшення падіння українського експорту. Це пов’язано і з війною, і з зовнішньою кон'юктурою – ціни на сировину на зовнішніх ринках падають.
Звичайно, імпорт в Україні теж повинен впасти. По-перше, низькі ціни на нафту змушують опускати ціни на газ (бо вони прив'язані до чорного золота) і це дозволить Україні менше витрачати на свою головну статтю імпорту. По-друге, додатковий імпортний збір в 5-10% повинен зменшити споживання імпортних товарів. По-третє, невщухаюча девальвація та інфляція просто змушує українців переходити на більш дешевше українське споживання.
Тому, заспокоїти валютний ринок зможе торговельний баланс без перекосів. Не буде ажіотажного попиту на валюту серед імпортерів і в той же час буде достатньо її від експортерів.
Гроші МВФ
Кредитор МВФ поки єдиний міжнародний "інвестор" в Україну. Точніше перший інвестор. Коли він приймає рішення про черговий транш - це дає сигнал іншим міжнародним кредиторам (ЄС, Світовий банк).
За словами глави Нацбанку Гонтаревої, рішення від фонду очікується через два-три тижні. Але що дасть черговий транш МВФ?
Так, це сигнал, що країну не кинули напризволяще і будуть підтримувати її економічне існування. Звичайно, це ще внутрішній, психологічний сигнал для ринку, що гроші будуть. Але у кого ці гроші будуть?
Траншами МВФ поповнюються золотовалютні резерви України. А вони, за січень 2015 року вже скоротились на $1,1 млрд до $6,42 млрд. Майже $500 млн НБУ продав "Нафтогазу" і ще $624 млн віддав на обслуговування держборгу.
Тим паче, при нинішніх об'ємах золотовалютних запасах, НБУ не може собі дозволити викидати щодня навіть невеликі суми по 3-5 млн на пошук курсу, який в підсумку так і не знайшов. Тому і відмовився від індикативного курсу.
Але гроші МВФ – це гроші на борги МВФ, борги "Нафтогазу" та інші зовнішні зобов’язання. А всього зовнішніх боргів Україні в 2015 році потрібно погасити на $11 млрд (МВФ в 2015 році – $1,42 млрд).
Тобто кредити МВФ та інші донорські гроші допомагають справлятися з боргами і емоційно підтримати гривню. На український ринок вони здебільшого не потрапляють.
Жорсткий контроль за валютним ринком
Досить часто головним аргументом на питання, чому росте курс, урядовців, експертів та НБУ був – "валютна паніка населення". Зараз вже точно про цю "паніку", як головний рушій девальвації згадувати не слід.
Нацбанк настільки обмежив не тільки можливість "панікувати", а й просто доступно купувати валюту людям. А курс чорного ринку, все більше набирає швидкість і позбавляє українців можливості за гривневу зарплату робити адекватні доларові заощадження.
Тобто контролювати тут треба вищий за "пересічні громадяни" рівень. Нацбанк разом з силовими органами, міністерствами та службою фінансового моніторингу повинен встановити максимальний контроль над перетіканням грошей з країни і в країну.
Виконати свою обіцянку з закриття небанківських обмінників, але паралельно посилити контроль над банківськими. Не дати можливість створювати штучний дефіцит банкам за рахунок продажу валюти "подорожче", або своїм структурам.
В підсумку, нова політика Нацбанку є адекватною, але запізнілою реакцією. Хоч ми і бачимо, що чергові зміни регуляторної діяльності НБУ доводять невдалість їх попередніх кроків.
Звичайно, потрібність змін не заперечується, але слід розуміти, що політика НБУ покаже свою ефективність тільки у зв'язці з "неперекошеним" торговельним балансом, міжнародними кредитами (в першу чергу МВФ) та жорстким контролем обігу валюти на ринку.