Про це український журналіст і публіцист Віталій Портников розповів в інтерв'ю польському виданню "WPROST".
- Як в Києві сприйняли звістку про підписання угоди в Мінську?
Віталій Портников: без ентузіазму. Загальне враження, що угода погіршує нашу ситуацію. На настрої, які й без того похмурі, додатково впливає Москва за допомогою телевізійних виступів найманих пропагандистів. Вони кричать, що Україна капітулює перед Росією, віддає їй територію. Вони мають великий вплив на масову уяву. Ситуація в країні залишається дуже напруженою, люди не повністю вірять офіційним повідомленням.
- А ви вірите в мир?
Звичайно. Хоча припинення вогню є лише тимчасовим і буде служити виключно стабілізації лінії фронту, те, що було досягнуто в Мінську, вважаю досить позитивним.
- Чому?
Тому що найбільш важливим завданням, яке канцлер Німеччини Ангела Меркель і президент Франції Франсуа Олланд вирішували у Мінську, було зрозуміти справжні наміри Путіна. Чи готовий він до великої війни, такої, що точилася б не тільки в Україні? Відповідь: ні, він не готовий до цього. Путін повернувся з Мінська з порожніми руками, йому не вдалося досягнути будь-якої з його цілей.
- Що вiн очікував?
Насамперед, він бажає федералізації України. Донбас його не хвилює, це тільки привід. Путін хоче знищення нашої країни. Він хоче, щоб прапор псевдореспубліки майорів над Києвoм й щоб в президентській резиденції був той, кого він особисто призначить. Такі умови можуть бути створені тільки федералізацією, на яку Україна не погодиться, або тотальною війною на яку Путін не піде. Він просто не може собі це дозволити.
- Якою є різниця в підписаного в Мінську документу з тим, який розроблявся у вересні?
В основному нічого. Є невеликі відмінності, такі як довжина буферної зони. Все інше майже ідентичне. Підписуючи перший договір, Росія була змушена визнати цілісність всієї України і прийти до угоди з тим, що не вся територія Луганської та Донецької областей, a тільки дрібні і пошкоджені ділянки будуть мати особливий статус. Tакі маленькі території не можуть отримати незалежності, вони повністю залежать від центральної влади. Це була перша поразка Путіна. Саме тому буквально через місяць вiн порушив один з ключових пунктів угоди. Тоді повинні були відбутися вибори на окупованих територіях. Згідно з українським законодавством повинні були бути обрані органи місцевого самоврядування. Але замість цього сепаратисти провела вибори "президентів" псевдореспублік. Я думаю, що таким чином вони хотіли створити засади для “державності” Донецьку і Луганську, і сподівались, що це допоможе їм у подальшій експансії.
- Але вони не змогли, тому що Київ дистанціювався від цих регіонів?
Це було дуже важливо. Виявилося, що сепаратистська держава без Києвa не в змозі функціонувати, щоб забезпечити людям виплату пенсій та водопровідну воду. Коли стало ясно, що проект "Новоросія" просто не вийде, на українців почали знову падати снаряди. Крім того, спроба поширити окуповану територію, також не виходить. Вони не в змозі взяти навіть Маріуполь – єдіне велике місто, яке потенційно може дати сенс існування цим "республікам". Таким чином, ми знову повертаємося до вихідної точки. Знову маємо переговори в Мінську та угоду, яку Путін навіть не підписав. Ми всі заздалегідь знаємо, що цей документ з самого початку мертвий. Путін не зацікавлений у мирі. Мир стане для нього поразкою.
- Під час цієї зустрічі, ні разу не з'явилася назва самопроголошених республік Донецьку та Луганську.
Звичайно ж, представників ДНР і ЛНР не могло бути допущено за стіл переговорів з Меркель і Олландом. Я думаю, що з ними взагалі ніхто не говорив. Просто Путін сказав їм підписати угоду. Але той факт, що назва "республік” не згадана в документі, означає, що Путін відмовився від однієї з найбільш важливих своїх вимог - державності або навіть автономії цих регіонів.
- Чому ж тоді Путін поїхав до Мінська?
Тому що припертий до стіни. Економіка Росії знаходиться в дуже поганому стані. Якби він не приїхав на запрошення Меркель і Олланда, нарвався б на наступнi, більш жорсткi санкції. Переговорами виграє час, сподіваючись на тимчасове заспокоєння стосунків з Європою. Ситуація патова. Самого Донбасу Путіну не потребує. На даний момент це просто шматок випаленої землі з жменькою психологічно змучених людей. Навіщо Путіну така територія? Росія не має ресурсів для відновлення Донбасу.
- Але може примусити до цього Україну. Про це також йде мова в угоді.
Це не легкий шлях. Здійснення більшості з вимог угоди, таких як відновлення соціальних виплат на окупованих територіях, потребує повернення до українського правового простору. Таким чином, порядок має бути таким: сперш вибори, відповідно до законодавства України, а потім відновити відносини між Донбасом і Києвом. І тут ми знову підходимо до стіни. Тому що, в разі реалізації цього сценарію Донбас знову опиняється в сфері економічного і політичного впливу України, а значить втрачає будь-яке значення для Росії.
- І що тоді?
Ми наблизимося до гуманітарної катастрофи в Донбасі. Або прийде критичний момент і Путін віддасть наказ знову почати війну. Тоді почнуться бої десь у околицях Слов’янска або Краматорська. Знову почнуть гинути люди. Проти Росії запровадять нові санкції. У результатi буде підписаний ще один мирний договір, який так само, як попереднi, не буде виконуватись. Зрозуміло, що цей механізм може бути повторений багато разів. Але кінцевий результат цієї війни буде крах Путіна. Це приведе Росію до банкрутства. На жаль, такий сценарій буде коштувати багато життів, але я не бачу ніяких інших варіантів, щоб вирішити цей конфлікт. Таким чином, попри те, що говорять аналітики, я вважаю, що угода в Мінську не поразка України, а пастка для Путіна. На даний момент, Путін не має козирів в рукаві.
- Як ви думаєте, якщо будуть порушенi угоди в Мінську, Сполучені Штати почнуть постачання зброї Україні?
Україна гостро потребує цієї зброї. Відсутність сучасного озброєння є головною причиною того, що ми не можемо виграти цю війну. Але зараз важко оцінити, чи дійсно США готові піти на такий крок. Однак, декларація Обами про те, що такі поставки можливі - сильний аргумент для переговорів у Мінську.
- Ви думаєте, що Путін боїться? Європа, мабуть, більше лякається ефекту від можливої відповіді Росії.
В разі поставки західної зброї в Україну Путін погрожує поширенням конфлікту на весь регіон. Лякає країни Балтії та Польщу. Але військовий потенціал Росії та НАТО не може зрівнятися. Війна з НАТО для росіян буде колективним самогубством, знищенням держави за власним бажанням. Тому я переконаний, що ні Путін, ні хто-небудь з його оточення не допускає навіть такої думки. Кремль робить хорошу міну при поганій грі. Єдине, що може лякати Захід, є ядерна зброя. Якби її не було, ніхто з Путіним не провадив би жодних перемовин.
- Ви кажете, що війна буде тривати протягом декількох років. Чи витримає її українська економіка?
На мій погляд, з допомогою Заходу - так. Українцям не буде легко, особливо тим, хто працює в державному секторі. Цього року ми повинні проводити економічні реформи, які можуть бути дуже серйозними. Це необхідно, але і вкрай небезпечно, враховуючи настрої населеня і постійні спроби саботажу з боку Росії. Я думаю, що найважливіша роль Заходу – це допомогти Україні уникнути падіння. Ми можемо продовжувати політику дипломатичної гри з Путіним і самостійно стримувати його агресію, але не можемо впоратися без фінансової підтримки.