Новина про те, що депутати від "Справедливої Росії" внесли на розгляд Держдуми законопроект, який оскаржує путінське серпневе ембарго на поставку продовольства та сільськогосподарської продукції з США та ЄС до Росії, пройшла практично непоміченою.
На думку депутатів, путінський указ суперечить, не багато і не мало, а Конституції Російської Федерації, згідно з якою "кожен має право на вільне використання своїх здібностей і майна для підприємницької та іншої не забороненої законом економічної діяльності".
Крім того, соціал-демократи вголос сказали, що заходи ембарго є неефективними і викликали необґрунтоване зростання цін на продукти.
"Заборона на ввезення доброякісних, безпечних для здоров'я громадян продуктів призвела до обмеження конституційного права російських підприємств на економічну діяльність, оскільки для багатьох підприємств не існує економічно розумної альтернативи тій сировині, на використанні якого побудовані їхні технологічні цикли", - йдеться в документі.
Звичайно, ні про який "бунт проти Путіна" мова й близько не йде. "Справедлива Росія", в останні роки була "системною опозицією" – як в Росії прийнято називати організації, котрі забезпечують імітацію політичного плюралізму в країні. І невелика сварка, яка виникла в "есерів" з Володимиром Путіним в 2011 році, до радикалізації опозиційності не призвела. В іншому випадку представники "Справедливої Росії" сиділи б не в Державній думі, а в інших, хоч і теж цілком державних, установах. І на те, що нинішня Держдума скасує путінський указ, вони теж, ясна річ, не розраховують.
Про перспективи пропозиції "СР" ясно свідчить, наприклад, реакція голови комітету з економічної політики Ігора Руденського, який заявив, що не підтримає пропозицію групи депутатів що до того, як її "розписали" на його комітет.
Проте запропонованим законопроектом російські соціал-демократи роблять перший, поки що дуже обережний тест реальних настроїв російського суспільства щодо тої реальності, в якій доводиться жити пересічним росіянам.
Хоч і зі статусом "системної опозиції" проте зі складними стосунками з "Єдиною Росією", "справедливороси" цілком обґрунтовано вважають, що на виборах до російського парламенту в наступному році можуть залишитись якщо і не зовсім за бортом, то в якості цілком декоративного елементу Держдуми. І якщо одного з лідерів "СР", свого особистого друга Сергія Миронова Путін якось працевлаштує, то доля решти партії стане їхньою особистою проблемою.
Тому, вочевидь, "есери" й вирішили перевірити, як вплине на їхній рейтинг спроба використати незадоволення росіян з приводу помітного падіння рівня життя. В разі, якщо така спроба стане успішною, вочевидь, боротьба за економічні права росіян може стати двигуном виборчої кампанії "Справедливої Росії" на виборах до Держдуми, запланованих на наступний рік.
Не виключено, що ця спроба відбувається якщо й без схвалення, то й без зайвого роздратування з боку Кремля.
Чи може бути ініціатива "Справедливої Росії" трюком Володимира Путіна, який особисто хоче прояснити для себе настрої в російському суспільстві, не вдаючись до послуг "придворних соціологів"? Теоретично – так, але ймовірність цього мінімальна. В іншому разі інформаційний супровід законопроекту був би далеко помітнішим.
Подібні "тести" свідчать про те, що ні російські політики не надто вірять у всенародну любов до Володимира Путіна, ні, ймовірно, він сам не надто на неї покладається. І перед лицем економічного колапсу, коли перед російським президентом залишається лише дві альтернативи – "задній хід" чи повномасштабний тоталітаризм, всім цікаво знати, скільки ще може продовжуватись чинна політика Кремля. Цікавляться цим питанням, як бачимо, не тільки в Вашингтоні, Брюсселі чи Києві, але і в Москві. І реакція російського суспільства на "справедливо-російську" ініціативу – якщо така, звісно, трапиться – стане однією з відповідей на таке питання.