По ній відкривають вогонь українські військові протитанковою керованою ракетою. Скорочено російської абревіатурою - ПТУР. Ракета летить з відстані чотири кілометри. Вразити з такої далечини таку рухому ціль — завдання вкрай тяжке. Майже неможливе. Тільки після кількох невлучних пострілів, коли бойовики вже зупинили свою БМП на зручній для навідника позиції, прямим попаданням ПТУРа її нарешті вдається знищити.
А це - відео випробування американської системи ПТУР Tow-2.
Ракета наближається до мішені згори та влучає в неї, у танк Т-72, у найменш захищену бронею частину корпусу — у башту згори. Нова бойова частина типу “ударне ядро” має два скерованих вниз — до цілі — послідовних потужних заряди. І вони не залишають танкові жодного шансу. Атака дуже незвична: ракета з Тоw-2 підривається у горизонтальному положенні, ніби просто пролітаючи над ціллю. Таке враження, що мимо, але насправді розриває грізний Т-72 на шмаття. Це — найкраща ілюстрація технологічної різниці західних і пострадянських зразків зброї. Зокрема у такій компоненті як протитанкові засоби ураження. А сучасний переносний протитанковий ракетний комплекс FGM 148 Javellin настільки привбалює військових, що навіть начальник Генштабу Збройних сил України генерал-полковник Віктор Муженко на виставці в Абу-Дабі не стримався і таки примірив на себе місце стрільця.
Глен Говард, президент Jamestown Foundation (США) так говорить про перспективи для Києва отримати від Вашингтона зброю: "Все є на столі, все обговорюється. США рухаються все ближче і ближче до того, щоб прийняти рішення про військову допомогу. США глибоко залучені до чього процесу. Українські військові продемонстрували здатність битися і вони потребують кращого спорядження. Те, що ваші солдати роблять на полі бою — це реальний героїзм, але їм треба більше технічної допомоги. В цьому компоненті США можуть грати більшу роль."
Представницька виставка зброї та військової техніки Айдекс 2015 проходить в Об'єднаних арабських еміратах кожні два роки. Такий собі ярмарок військового бахвальства світового рівня. "Українські виробники, підприємства підписали декілька важливих контрактів на десятки мільйонів доларів, які допоможуть нам залучити валюту в країну та у той же час знайдуть необхідні ресурси для того, щоб ми підвищили можливості української армії.Ми сьогодні значно розширили номенклатуру нашої співпраці, ми уклали і визначили терміни постачання для українських ЗСУ найнеобхіднішого оборонних засобів і впевнений в тому, що сьогоднішній візит був надзвичайно успішним," - розповів журналістам Президент Петро Порошенко.
За такими розпливчастими формулюваннями традиційно приховують реальні угоди, адже збройний бізнес взагалі не любить зайвого світла. А тим паче, коли одна з країн шукає на зовнішніх ринках зброю, захищаючись від агресії свого більш сильного сусіда. "Ми не розкриваємо жодних деталей угод, які були підписані, включно із угодами, які були підписані у моїй присутності, єдине, що я можу сказати, що це оборонна зброя, " - додав Порошенко. Об'єднані Арабські Емірати можуть стати такими собі східними дверцятами для західної зброї для України: шейхи самі нічого не продаватимуть, бо не виробляють, але посередничати і приховувати від сторонніх ворожих очей конфіденційні військові поставки - чому ні?
Завісу нам підписаними в ОАЕ документами привідкрив Олег Гладковський, перший заступник секретаря РНБО: "Договори заключені на сотні мільйонів доларів з багатьома країнами і по експорту, і по імпорту, але я не хотів би до моменту їх виконання оприлюднювати, тому що, на жаль, багато інформації використовується зараз проти нас. "Мотор-Січ" підписала контракт з южноафриканською компанією по модернизації гелікоптерів — те, що раніше вони робили із російськими підприємствами. Ми підписали договір з французькою компанією Thales на постачання беспілотних апаратів та засобів радіоелектронної боротьби (РЕБ), також ми проговорили низку контрактів, які будуть реалізовані у найближчий час із декількома американськими компаніями.
Справді, саме на капітолійських пагорбах нині і вирішується доля збройних поставок для України. Аби спонукати тамтешніх мешканців швидше приймати рішення, їм не дають спокою українські посадовці.
Ось як про це розповів на Голосі Америки перший віце-спікер ВР, екс-секретар РНБО Андрій Парубій: " Сьогодні наші хлопці на передовій потребують зброї і тут слово США є вирішальним, після США багато урядів європейських країн, Канади, підтримають цю ініціативу. Можу ключові позиції назвати, до речі частина — це нелетальна зброя, яка потрібна Україні: це така як беспілотники, які допоможуть нам мати достатньо розвідувальних даних, які не має Україна. Це є радари, які мають виявляти вогневі точки противника на досить великій віддалі, щоб наша артилерія могла подавляти вогневі точки противника, це радіозв'язок і це є засоби для подавлення радіозв'язку противника. І це, переважно, високоточна зброя, звичайно, протитанкова. Джавеліни, як їх називають".
Але у гонитві за західними зразками, особливо, за Javelin і ПТУРами TOW головне - не занапастити унікальні розробки власного ВПК. Зокрема такі як протитанкові керовані ракети "Стугна", "Корсар", "Бар'єр", ПТРК "Скіф" - вони так само були представлені на українському стенді на виставці в Еміратах.
Але не відміну від західних аналогів ще не запущені у велике серійне виробництво. Продукція української оборонки цілком конкурентноздатна - переконує Сергій Бондарчук, екс-гендирикетор ДК «УКРСПЕЦЕКСПОРТ»: "Якщо ми говоримо про Джавелін, про який дуже багато говорять, то у місті Києві виробляють вироби такі самі як Бар'єр, Скіф і так далі по лінійці, але якщо брати за ціна-якість — то наші набагато кращі. Тому що українцям не говорять, що Джавелін котшує 100 тисяч доларів. Наш виріб — 20 тисяч — один до п'яти. Коли ми будемо замовляти це у українських підприємтсв, будемо запускати власну економіку, коли на зовнішніх ринках, то будемо інвестувати в іншу економіку. Тому цей тренд експортних поставок, він дуже небезпечний для нашого ВПК".
Екс-керівника колись головної української компанії з експорту та імпорту озброєнь Сергія Бондарчука нині розшукують правоохоронні органи за підозрою у заволодінні коштами Укрспецекспорту. Сам він коментувати це переслідування не хоче, як, власне, і розповідати, де і чому переховується. І це - ще одне зайве свідчення того винятково політичного чи, як у випадку із нинішньою Україною, навіть геополітичного впливу, який і визначає - хто, кому, коли, за скільки і які саме види озбороєнь і військової техніки продаватиме.