Попри те, що перший пункт мирних домовленостей про повне припинення вогню, за великим рахунком так і не виконується, терористи уже кілька днів браво звітують про виконання другого пункту – відведення важких озброєнь від лінії зіткнення. Так, вчора один з ватажків терористичної організації "ДНР" Едуард Басурін відзвітував, що "відведення важкої техніки ДНР завершено у присутності спостерігачів ОБСЄ". Аналогічні заяви роблять і бойовики з "ЛНР".
В ОБСЄ начебто і підтверджують, що важка техніка терористів кудись рухається і від чогось відводиться, проте повної інформації спостерігачі не мають, адже бойовики показують їм лише те, що самі вважають за потрібне.
В той же час з української сторони прямо заявляють, що розрекламоване терористами "відведення" – це лише імітація. Насправді ж терористи, в ліпшому випадку, відводять несправні бойові машини для ремонту, а зазвичай просто передислоковують техніку, маскуючи у відносній близькості від лінії зіткнення.
Отже, цілком очевидно, що Путін намагається вкотре, висловлюючись кримінальною лексикою, "развєсті как лохов" як українців, так і "західних партнерів". А чому б ні, якщо раніше все це спрацювало. Зараз можна не сумніватися, що мирні мінські домовленості російський президент зумів вміло використати для окупації Дебальцевого. Розрахунок був до примітивності простий – режим припинення вогню, якого більш-менш дотримувалася Україна на всій лінії фронту, дозволив путінським терористам сконцентрувати під Дебальцевим переважаючі сили, що були стягнені з інших ділянок фронту. За словами українських військових, під час вирішального штурму чисельність російсько-терористичних військ на Дебальцевському плацдармі в шість разів перевищувала оборонців. Така перевага цілком здатна забезпечити успіх навіть в лобових атаках.
Для забезпечення такої переваги окупантам довелося оголити інші ділянки фронту, розраховуючи, що зв’язані мирними домовленостями українці не робитимуть активних дій, що цілком виправдалося. При цьому і Київ, і Захід проковтнув окупацію Дебальцевого, сподіваючись, що Путін цим і вдовольниться. Історичний досвід неефективності замирення агресора шляхом поступок ніхто якось до уваги не взяв.
Вочевидь, зараз Путін намагається повторити той самий трюк в дещо інших декораціях. Імітуючи відвід важкого озброєння, терористи змушують Україну також виконувати взяті на себе зобов’язання, що, власне, і відбувається. За свідченням українських бійців, на багатьох ділянках фронту артилерії уже немає. Тепер Путіну залишається лише вичекати зручний момент та обрати правильний напрямок атаки. Враховуючи значення артилерії в сучасній війні, успішний бліц-кріг Путіну майже гарантований і до "ДНР/ЛНР" можна буде приєднувати черговий шматок території. При цьому на більшій частині фронту режим "припинення вогню" та "відведення важких озброєнь" так-сяк діятиме. А на закиди Меркель з Оландом про порушення мирного плану завжди можна відповісти якоюсь нісенітницею про те, що, наприклад, Маріуполь (Авдіївку, Щастя, Станицю Луганську) терористи вважають своєю територією і мінські домовленості на неї не розповсюджуються. Звісно, цю маячню всерйоз ніхто не сприйме, але можна буде розраховувати, що заради великої мети "дотримання миру" на таку дрібничку, як окупація чергового міста, не зважатимуть. "Тактика салямі" в дії.
Спробувати спрогнозувати, куди саме Путін спрямує свій підступний удар, можна спробувати уже зараз. За інформацією координатора групи "Інформаційний спротив" Дмитра Тимчука, зараз терористи концентрують свою техніку в районах: Стаханов-Біле-Алчевськ (плацдарм для наступу на Лисичанськ і далі на Сєвєродонецьк та Рубіжне), Горлівка (удар на Краматорськ), Побєда (тиловий резерв), північні окраїни Новоазовська (наступ на Маріуполь), Куйбишевський, Київський та Петровський райони Донецька (наступ на Авдіївку), Степне, Гранітне, Тельманове (наступ на Волноваху з подальшим блокуванням Маріуполя).
Отже, генералам в українському Генштабі не варто особливо покладатися на мир і готуватися випередити черговий "кидок" Путіна.