Після вчорашньої багатораундової бійки за активної участі Олега Ляшка та Сергія Мельничука, яка по суті зірвала парламентарям пленарний день, спікер Володимир Гройсман всерйоз взявся за покращення дисципліни серед депутатів, пообіцявши, що вжити заходів "щоб ті, в кого чешуться руки, не перетворювали парламент на ринг і не заважали роботі".
На справді в арсеналі парламентарів не так багато засобів для боротьби з порушниками спокою, адже народні обранці і досі є недоторканними особами і притягнути забіяк до відповідальності за статтею "хуліганство" як пересічних громадян можливості немає. Закон України про регламент Верховної Ради передбачає лише два види покарання для тих, хто порушує етику парламентської роботи.
Це позбавлення народного депутата права брати участь у засіданнях терміном до п'яти пленарних днів та позбавлення депутата слова протягом того дня, під час якого сталося порушення. Якщо позбавити депутата слова може безпосередньо головуючий і лише за повторне "вживання образливих висловлювань, непристойних слів, закликів до незаконних дій", тобто виключно за "вербальне хуліганство"; то рішення про позбавлення участі у засіданнях приймає регламентний комітет, та виносить на голосування до сесійної зали. В разі успішного голосування рішення про тимчасове вигнання хулігана "доводиться до відома виборців через газету "Голос України", що, за задумом, авторів регламенту, мало б присоромити порушника дисципліни.
Раніше парламентарі вкрай рідко застосовували подібне покарання. З прикладів можна хіба що згадати як в липні минулого року на три дні позбавили права брати участь в засіданнях регіонала Миколу Левченка.
Здавалося б, що сьогодні зранку Рада має без особливих проблем відлучити заводіїв вчорашньої бійки, але питання зависло. Вчора рада коаліції вирішила, що вигнати варто лише Мельничука, який, власне, і почав бійку, але в сесійній залі лідер фракції БПП Юрій Луценко та інші запропонували вигнати разом з Мельничуком і Ляшка, який "провокував бійку не діями, а словами". Врешті, питання вирішили остаточно узгодити під час обідньої перерви і перейшли до зірваного вчора питання суддів Печерського суду.
Як би там не було, а всі розуміють, що вигнання на п'ять днів не те покарання, яке може зупинити бійки. Тому вчора спікер з лідерами фракцій домовився внести зміни в закон про регламент, що передбачатимуть збільшення терміну вигнання до 15 пленарних діб, що відповідає приблизно календарному місяцю. Чи достатньо цього терміну для викорінення рукоприкладства серед депутатів? Певною мірою можливо, але глобально проблему це не вирішить. Адже народні обранці певного штибу зможуть використати і бійку, і дисциплінарне покарання щодо себе для нарощування рейтингу серед протестного електорату, граючи в "справжнього героя", "непримиренного борця з несправедливістю" та "людину, що бореться з системою". А випадіння з інформаційного парламентського поля, навіть на цілий місяць, для більшості популістів цілком можна компенсувати великою увагою ЗМІ як до факту бійки так і до факту покарання, тим більше, якщо тебе регулярно запрошують на популярні політичні ток-шоу.
Зрозуміло, що, перш за все, для повного викорінення бійок у парламенті потрібно міняти політичну культуру наших народних обранців, але дещо наївно сподіватися, що в країні, де бійка між водіями на дорозі, є типовим явищем, не будуть битися парламентарі. Адже Рада, як це банально б не виглядало, це зріз суспільства.
Більш ефективним вдається, притягнення парламентських хуліганів до відповідальності, в тому числі і кримінальної на загальних підставах, і робити це публічно. Тим більше, що це цілком відповідатиме нормі верховенства права і рівності перед законом. Роз'юшив носа колезі у парламенті – попрацюй 15 діб на громадських роботах та заплати штраф, чи навіть отримай умовний термін. Тим більше, що під прицілом телекамер з доведенням вини хулігана не має бути якихось проблем. Але для цього потрібна політична воля як безпосередньо депутатів, які мусять довести до логічного кінця зняття депутатської недоторканності, так і правоохоронців, які мають реагувати на правопорушення з боку представників еліти відповідно до букви закону.