Вже через пару годин після закриття виборчих дільниць в молдавській Гагаузії стало зрозуміло, що кандидат соціалістів Ірина Влах перемагає в першому турі, значно випереджаючи інших учасників виборів глави автономії. Власне, успіх Влах був цілком передбачуваний. Її головним козирем була навіть не підтримка опозиційних соціалістів, а підтримка Москви.
Враховуючи проросійські симпатії більшості населення автономії - за інтеграцію в Митний союз тут в лютому 2014 року висловилося 98 відсотків учасників не визнаного в Кишиневі референдуму - ніхто з кандидатів у башкани Гагаузії не міг дозволити собі критики на адресу Москви. Проте, як відомо, російське керівництво воліє запропонувати власну кандидатуру. Як це було раніше з виборами в Абхазії, Південній Осетії, Придністров'ї і навіть в Україні, жителі Гагаузії повинні були голосувати за того, на кого їм вкажуть в Москві. І це - не перебільшення. Ірина Влах, яка боролася за владу в автономії з населенням в 162 000 чоловік, зустрічалася в російській столиці з Валентиною Матвієнко та Сергієм Наришкіним (дивно, що з Путіним не зустрілася), в Гагаузію приїжджали депутати Державної Думи і співаки-гастролери, яких тут зроду не бачили. І кожен нагадував: голосуємо за Ірину Влах! Тільки за неї!
Такий інтерес до Гагаузії не випадковий. У Росії розраховували, що на минулорічних виборах до парламенту Молдови переможуть соціалісти Ігоря Додона - і тоді вдасться зупинити процес європейської інтеграції країни і змусити її керівництво відмовитися від нормальних відносин з Україною. Але Додон не отримав більшості. Ба більше, відверто експансіоністська зовнішня політика Кремля змусила відвернутися від Росії не тільки демократичні партії, але і комуністів колишнього президента Володимира Вороніна. І тоді Кремль став озиратися в пошуках нових "гарячих точок" на території непокірної республіки.
Гагаузія цікавить Москву не перший день. Справа в тому, що це автономне утворення вже було самопроголошеною республікою. Однак саме Гагаузія стало єдиним на сьогоднішній день прикладом успішної реінтеграції. Колишня невизнана республіка отримала автономний статус, свого керівника, парламент і особливі повноваження. При цьому очевидно, що населення Гагаузії і решта Молдови дивиться на світ по-різному - і російські політики намагаються при першому ж зручному випадку використовувати ці відмінності і перетворити шрам в рану.
Ірина Влах, яка вихвалялася своїми контактами в Москві, не зможе змінити зовнішньополітичний вектор розвитку Молдови. Але її політика може загнати в глухий кут майбутнє самої Гагаузії - і без того не найбагатшого регіону Молдови. Ну а на тлі соціальних проблем і конфліктів зростатиме напруженість і претензії Комрата до Кишиневу. Плюс - якщо нове гагаузьке керівництво візьме курс на сепаратизм, це може позначитися на обстановці в сусідніх районах України з їхнім гагаузьким і болгарським населенням. Власне, це якраз те, чого домагається Кремль.
Не знаю, чи можна вважати випадковістю той факт, що на наступний ранок після виборів в Гагаузії президент Молдови Ніколає Тімофті скликав засідання Вищої ради безпеки країни.