Після подвійного падіння цін на нафту світ звик спостерігати короткі “забіги барелів", на відсоток подешевшав - на відсоток подорожчав. Проте, сьогодні ціни на нафту Brent різко зросли на 5,8% - до $59,78 (данні Лондонської біржі ICE Futures Europe).
Причина - Саудівська Аравія та її союзники в районі Перської затоки почали військову операцію, включаючи авіаудари проти шиїтського угруповання хусит в Ємені.
Звичайно, будь-які новини, особливо воєнні, які відбуваються поряд з головними експортерами нафти починають розгойдувати ринок. Але наскільки доведений Саудівською Аравією до потрібного дна нафтовий ринок зможе залишитись в неспекулятивних рамках. І чому Європі слід повчитись в арабів, як далекоглядно мислити і захищати сусідів заради збереження своєї фінансової стабільності.
Історія
Якщо спростити, бідна пустельна держава Ємен видобуває нафту, але порівняно з іншими країнами Аравійського півострова це крихти - 133 тисячі барелей на добу, або 0,2% від світового видобутку.
Хусити - воєнізоване угрупування шиїтів-зейдитів, які діють на території Ємену. Шиїти в Ємені складають меншість по відношенню до сунітської більшості, проте їх підтримує Іран (аналогія "терористи ДНР" і Росія). І зейдитів не раз звинувачували "в заграванні"
Єменський конфлікт розпочався ще близько 10 років тому, коли зейдити почали вимагати для себе автономію. В 2010 році було укладено перемир'я. Проте влітку 2014 року хусити відновили бойові дії зі штурму міста Амрані.
Жителі західної частини Ємену досить легко здавали терористам міста, до цього там проходили демонстрації проти погіршення життя. А в січні 2015-го зейдити напали на президента Ємену Абдера-Раббо Мансура Хаді і захопили столицю країни - Сану. Президента змусили погодитися на припинення вогню і створення нової конституції з федералізацією Ємену.
22 січня 2015 президент і уряд подали у відставку, пізніше Хаді був змушений втікти на південь країни. Він направив до Радбезу ООН послання із закликом "вжити всіх необхідних заходів, аж до військової інтервенції, для захисту Ємену". А міністр закордонних справ Ємену Ріяд Ясин попросив арабські монархії направити в Ємен свої війська.
22 березня Радбез ООН підтвердив легітимність президента Хаді та засудив терористів хуситів.
До речі, попередня резолюція ООН, яку прийняли в середині лютого цього року, вийшла беззубою і, що характерно, завдяки Китаю та Росії. Через них пункт про необхідність інтервенції не пройшов і формулювання були “пом'якшені”, чого домоглися саме Китай і Росія.
Китайська позиція “спостерігача”, якщо проблема його не стосується добре відома, а от Росія просто врахувала інтереси одного зі своїх регіональних союзників - Ірану.
25 березня, президенту Хаді довелося знову втекти, на цей раз зі свого палацу в південному місті Адені через наступ шиїтських повстанців. Також вони узяли під контроль базу військово-повітряних сил за 60 кілометрів від Адена і вже через кілька годин почали завдавати повітряних ударів по вірних президентові силах.
А вже 26 березня Саудівська Аравія і низка арабських держав регіону Перської затоки (всього 10 країн) почали повітряні удари по позиціях шиїтських терористів в Ємені з метою "захистити і врятувати законну владу" президента Хаді.
Нафтовий "альтруїзм"
Звичайно військові дії найбільше лякають ринок і штовхають ціни вгору. Проблема перша — зменшення пропозиції нафти. Як вже повідомлялося, Ємен видобуває всього 133 тисяч барелей на добу. Експерти не хвилюються, що проблеми з поставками з країни вплинуть на ринок, особливо враховуючи надлишок, який останнім часом створює Саудівська Аравія.
Проблема друга - транспортування нафти країн Персидської затоки. Вихід до Червоного моря з Аденської затоки розділяє вузька Баб-ель-Мандебська протока (не більше 30 км шириною), по одну сторону якої південно-західна частина Ємену.
Баб-ель-Мандебська та Ормузька протока
Експортери нафти, зокрема і Саудівська Аравія, саме через цю протоку транспортує її далі через Червоне море на Суецький канал і в Європу. Наприклад, в 2013 році через Баб-ель-Мандебську протоку щодоби транспортувалось близько 3,8 млн барелів, приблизно десяту частина нафти ОПЕК.
Тобто затяжні військові дії змусять кожного дня танкерам наражатися на небезпеку експорту нафти. І потенційна загроза вже штовхнула ціни.
На думку енергетичного експерта, партнера консалтингової компанії RusEnergy Михайла Крутихіна, в залежності від масштабів військових дій, ціни на нафту можуть стрибнути до аномальних показників. Ключовий фактор - можлива участь Ірану на стороні єменських шиїтів.
"Тоді виникне загроза навігації в Ормузькій і Баб-ель-Мандебській протоках. Припинення поставок за цими маршрутами може підняти нафтові ціни до рівня 300 або навіть 500 доларів за барель", - розповів він Еспресо.TV.
На нафтові ціни найбільше впливає баланс попиту та пропозиції, а не політичні чи військово-політичні пертурбації. Але припинення поставок із зони Перської затоки, на думку Крутихіна, порушить цей баланс. "У підсумку злетять ціни", - резюмував він.
Тому очевидно, що Саудівській Аравії, ОАЕ, Бахрейну, Катар і Кувейту, які “заступилися” за Єменського президента, будуть захищати цей напрямок, як найбільш “економічно зацікавленні” країни.
Звісно, їхня реакція має і геополітичну функцію - не дати Ірану поширити свій вплив на Ємен, і функції стабілізації в регіоні. Але все ж таки, країни просто швидко реагують на загрозу своїй фінансовій стабільності, яка ховається в нафті.
Європейська “занепокоєність”, Україна і Ємен
Єменський конфлікт має певні аналогії з українським. Так, Україна, незважаючи на свій буферний статус між Росією і ЄС, не є надто "економічно важливою" для Європи. Принаймні, європейські бюрократи роблять такий вигляд.
По-перше, “реакції та занепокоєння”, мінімум дій і спостерігання за розгортанням війни, навіть після явних доказів присутності російських військ. Звичайно, масових авіаударів з боку Росії поки не було, проте Гради, Урагани та Тайфуни теж з далекої відстані підло забрали чимало життів мирних українців.
По-друге, Україна має значення як газовий транзитер, хоч нова енергетична стратегія ЄС потроху скоротить залежність від російського газу і відповідно від транзитера. Але ж повний розрив з російською енергетикою не відбудеться в найближчі роки.
Навіть зараз, коли Європі доводилось не раз мерзнути через російський шантаж України, вона досить мляво вирішує енергетичні питання. На нескінченних газових зустрічах жорсткої позиції ЄС щось не дуже і видно. Все переходить в приглушену тональність, "хлопці давайте все спокійно вирішемо, а ви, Україно, не дуже качайте свої права, погоджуйтесь на те, що дають".
А Саудівська Аравія і країни Перської затоки побачили загрозу для своєї золотої жили і незважаючи на формальні процедури Радбезу ООН прийняли рішення до кінця вирішити цю проблему.
Звичайно, не далекоглядно, стрімголів пускати свої війська в досить слизький конфлікт не розібравшись. Проте очевидність російсько-української війни і загрози для ЄС, повинні змусити останній більш жорстко діяти, а не говорити. Цьому і слід повчитись Європі у арабів.