Поіменних списків парламентської коаліції громадськість за чотири місяці її існування так і не побачила. Нас годують казочкою про 300+ депутатів, хоча голосування, які підтвердили актуальність цієї тези, можна перелічити на пальцях однієї руки.
Минулого пленарного тижня Верховна Рада продемонструвала вже звичні "примхи під куполом", влаштувавши торги за голосування, яке дозволило б відкорегувати особливості місцевого самоврядування в окремих районах Донбасу. Коефіцієнтом корисної дії парламентаріїв публічно висловив задоволення Володимир Гройсман, але громадяни країни, на жаль, не відчувають цієї ефективності.
"Приватно"-державний конфлікт, який супроводжувався оприлюдненими намірами чотирьох парламентаріїв від Дніпропетровщини залишити лави фракції "БПП", має позитивні наслідки: він руйнує міф про наявність у парламентській коаліції конституційної більшості. Зрештою, її постійне існування не має очевидної потреби, швидше дозволяє тішити самолюбство окремих парламентаріїв.
Розвиток подій не дозволяє припустити вдалого голосування за скасування депутатської недоторканості та обмеження суддівського імунітету восени 2015 року. Справа в тому, що багато законотворців досі озираються на президентську адміністрацію та Порошенка, не усвідомлюючи Верховну Раду як центр політичного життя. З таким підходом не варто сподіватися на зростання ефективності парламентської роботи.
Тим часом і колишній координатор коаліції Юрій Луценко, і нинішній Андрій Тетерук не виключають кадрових змін в уряді. Причина цього проста: Україна отримала перший транш кредиту МВФ і вважає себе в силах змінити набір виконавців в уряді. Куди більш правильним кроком була б оптимізація коаліції.
Нагадаю, що коаліційна угода передбачає, що вихід однієї фракції не призводить до розпаду коаліції, якщо вона при цьому нараховує більше 226 парламентаріїв. Це означає, що загрозу становить лише вихід пропрезидентської фракції, яка все більше нагадує "Нашу Україну" часів всепоглинаючого плюралізму думок всередині неї. Вихід з коаліції будь-якої іншої фракції за формальними ознаками не призведе до її краху. Скажу більше – розлука з радикалами Ляшка та "сердечниками" Тимошенко піде "Європейській Україні" виключно на користь.
І Олег Валерійович, і Юлія Володимирівна вправно володіють мистецтвом популізму масового враження. Вони видають в ефіри заклики, які не лише розбещують електорат, але і деморалізують інших політиків. Про які непопулярні рішення може йти мова, якщо лідери коаліційних фракцій роздають обіцянки, виконання яких залежить абсолютно не від них?
Є ще одна підстава для змін у складі коаліції: місцеві вибори, які наближаються. На них більшість політичних сил буде конкурентами, що відіб’ється і на ефективності парламентської роботи. Тому можна вже сьогодні офіційно оформити політичне розлучення, адже до кінця листопада 2015 року достроково обраний парламент цілком може працювати і без коаліції – його не мають права розпустити.
З огляду на "гірчичник" від Європейського Союзу, який вустами Едгара Рінкевичса заявив про готовність спростити, а не скасувати візи для українців ,та ситуацію на сході нашої держави, Україні потрібна машина для голосування, спроможна ухвалювати непопулярні, але потрібні закони. Запорукою цього є і публічне запевнення прем’єра щодо відсутності "тріщин" між його та президентською командою. У нинішньому форматі парламентська коаліція на це не здатна через засилля інфантилізму та популізму. Законодавцям треба подорослішати навіть не заради України, а задля власного самозбереження.