Працювати в коаліції – мистецтво, проте українські парламентарії не поспішають його опановувати. Не підштовхує їх до оптимізації своєї роботи і той очевидний факт, що наша держава зараз бореться за власне виживання.
Страх для політиків, мабуть, є більш небезпечним, ніж для звичайних громадян, адже він обмежує політичну волю та прагнення до перетворень. В результаті країна спостерігає за низкою сеансів імітації бурхливої діяльності, а довіра до влади виявляється в кращому випадку підірваною. Восьме скликання Верховної Ради – не перший досвід формування парламентської коаліції, проте саме зараз вона працює під гаслом "Скандали і розслідування". Їх кожен зацікавлений може обрати на власний смак та ступінь резонансу. При цьому розпочалися і з’ясування стосунків всередині коаліції, звісно, не на особистісному рівні, а поміж різними фінансово-політичними групами, рясно представленими під парламентським куполом.
Нинішня поведінка законодавців не дає підстав вважати, що Верховна Рада є повноцінним центром політичного життя. Хай би що не було написано у нині діючій редакції Конституції, народні обранці у масі своїй готові грати другим номером, діючи за лібрето президента або Кабінету міністрів. Звісно, не забуваючи захищати інтереси тих, завдяки чиїй допомозі вони отримали депутатський мандат.
Саме страх змушує коаліцію терпіти шантаж навколо парламентської трибуни, де член фракції БПП Сергій Каплін, представники ВО "Свобода" (їх у восьмому скликанні всього семеро) та депутати-глоріхантери псують нерви Яценюку та за фактом розхитують ситуацію в країні. Необхідне уточнення: для створення парламентом тимчасової слідчої комісії потрібно не 226, а 150 депутатських голосів. Якщо її появи вимагають настільки гучно, то з наявністю підписів проблема: їх або бракує, або серед тих, хто підтримує створення ТСК, нардепи, яких важко назвати "політиками Майдану".
До речі, ефективність ТСК в Україні історично є низькою, зазвичай вони перетворюються на інструмент піару. І ще одне – поки утворення жодної тимчасової слідчої комісії парламенту не супроводжувалося агітаційною кампанією на вулицях столиці, адже рядові громадяни не можуть безпосередньо вплинути на формування ТСК, їм у кращому випадку відведена роль біомаси.
Схоже, коаліцією оволоділи два страхи: страх зізнатися у відсутності конституційної більшості та страх спричинити розпад коаліції, виступити в ролі зрадника-розкольника. Що стосується конституційної більшості, то коаліція так і не оприлюднила власних поіменних списків, віддаючи перевагу жонглюванням чисельності фракцій, що увійшли до її складу. Мабуть, коаліційні вожді бояться власних обіцянок главі держави провести конституційну реформу швидко та безболісно. Звідси і отримує "безкінечний каплінг" на мізки у виконанні політика-популіста, якого вже називають "другим Ляшком". Цікаво, хто є кінцевим бенефіціаром цього цинічного вправляння у публічній любові до народу.
Щодо розпаду коаліції, то достроково обрана Верховна Рада рік може працювати у будь-якому форматі, але годі чекати від багатьох парламентських неофітів знання елементарних процедурних моментів.
Весна – традиційний період соціального збурення в Україні, пік якого припаде на період між Великоднем та Першотравнем, потім мільйони людей більше опікуватимуться власними городами та присадибними ділянками. У розхитуванні коаліції є ще одна причина – надійшов транш кредиту МВФ, на казначейському рахунку більше 30 мільярдів гривень, ось і розпочався своєрідний кастинг тих, хто хоче піклуватися про народ.