Кремлівський режим чудово опанував елементи впливу на своїх громадян та тих "співвітчизників", що мріють про відновлення "великої Росії". Володимир Путін виявився непоганим актором та фаховим маніпулятором, який вміло використовує суспільні очікування та настрої.
"Прямі лінії" - важливий елемент суверенної демократії – конструкції, створеної під керівництвом довіреної особи Путіна Владислава Суркова. Заради її ефективності в сеансі поширення думок Путіна взяли участь, зокрема, зручні мов домашні капці опозиціонери – Олексій Купрін та Ірина Хакамада. Просто як у пісні Газманова "Ты служишь украшением стола". Звісно, президентського.
Важлива особливість – Путін вміло вмонтовує потрібні йому тези у відповіді на актуальні питання. Розповідає, що "Містралі" Росії не потрібні – і нагадує, що країни НАТО відмовляються від частини суверенітету, тому перестають бути надійними партнерами. Запевняє, що санкції йдуть Росії виключно на користь. Говорить про різницю між нацизмом та сталінізмом – і наголошує, що зараз Сполучені Штати насаджують власну точку зору по всьому світі, на що Кремль не може дивитися спокійно.
Окремої уваги заслуговують пасажі Путіна про хвилю політичних вбивств в Україні, якій було протиставлено «успіхи» слідства у розслідуванні вбивства Бориса Нємцова. Російський президент не втратив нагоди обуритися тим, що в Україні слідство не працює, хоча з моменту вбивства Олеся Бузини не минуло й пари годин, а після смерті Олега Калашникова не пройшла навіть доба.
Володар Кремля гучно розкритикував націоналістичний переворот в Україні, що дозволяє припустити: саме тема змови націоналістів та олігархів буде провідною у російських версіях щодо вбивства проросійських політиків в Україні.
Путін, якщо хтось не почув, наголосив, що РФ спроможна захистити своїх співвітчизників на пострадянському просторі. Запевнення російського президента, що війни з Україною не буде, а російських військ на Донбасі нема – класичний приклад брехні високопосадовця в прямому ефірі з трансляцією на всю країну.
Ця брехня відповідає офіційній стратегії Кремля, яку Володимир Володимирович підкріпив запевненнями у російсько-українській дружбі, повторивши мантру про єдиний народ. Шкода, що зі старої конструкції він випустив фразу про "будівничого комунізму". Але куди важливіше те, чого Путін не сказав. І тут багато показового. Зокрема, не подарував жодної надії на визнання терористичним республікам на чолі з Захарченко та Злотницьким.
Визнавати самопроголошені ДНР та ЛНР Кремль не збирався і не збирається, хіба що в Москві забракне учасників святкування 70-річчя Перемоги на Червоній площі. Путін не називає українську владу "українською", він говорить про "київську владу". Переконаний, що це не обмовка, а принципова позиція. Не виключаю, що в Росії розробляють сценарій появи на окупованих територіях "правильної" української влади. Не відповів Путін і на запитання про проблеми Криму, хоча і запевнив своїх слухачів, що санкції проти Росії не пов’язані з її діями проти України.
"Пряма лінія" мала на меті головне – підтвердити образ "доброго царя", на це спрямована і домашня заготовка "купіть собаку", і твердження, що Путін особисто контролює хід пожежно-рятувальних робіт в Хакасії. От тільки Україні російські "просвічені монархи" традиційно завдавали найбільше шкоди.