Сам Саша Боровик з виглядом невизнаного генія активно роздає інтерв’ю, чого під час роботи в міністерстві не робив. Хоча Арсеній Яценюк не цурається драматичних переливів у голосі під час публічних виступів, його колишній підлеглий дав йому фору.
Про власне звільнення з МЕРТ Саша Боровик повідомив так драматично, наче відтепер економічні реформи в Україні зупинилися. Кілька місяців тому його як людину з досвідом роботи в західних корпораціях, на хвилі німого зачудування іноземцями прийняли до українського громадянства. Про роботу в МЕРТ можна говорити в минулому часі, призначення на посаду першого заступника міністра не відбулося.
Один з міністрів підтвердив, що рішення про звільнення Боровика ухвалював Айварас Абромавічус. Чи сам Боровик, чи люди, які за ним стоять, добре уловили клімат в Україні. Він нагадує зіткнення двох повітряних потоків – теплого вітерця надії на зміни та перетворення та крижаного подиху недовіри до дій влади. Їх змішення призводить до смерчів та ураганів на Печерських пагорбах. Про людину, яка була практично невідома широкому загалу якихось три місяці тому, заговорили так палко й зацікавлено, що вона вирвалася у лідери медіа-активності.
За дивним збігом обставин під час роботи у МЕРТ пан Боровик не тішив громадськість своїми інноваційними ідеями. Дивно як для людини, що виросла у західному світі, не намагатися апелювати до ЗМІ. Боровик нагадує брандер – вітрильник, начинений порохом та вибухівкою, який намагається підпалити флагманський корабель супротивника.
Гарвардський диплом, про який в уряді вже говорять з сумнівом та красиво виписані заслуги, цілком можуть виявитися мильною бульбашкою. Країна вже одного разу бачила людину, яка на повному серйозі, в дорогому костюмі підписувала з українськими урядовцями контракт про будівництво плавучого СПГ-терміналу, а потім виявилася лижним інструктором з Андори. Хто сказав, що подібний фокус не варто використати знову.
Є ще один нюанс. Віра в месію-економіста дуже нагадує віру в доброго царя, більше властиву росіянам. Україні краще взяти на озброєння усвідомлення, що одна людина не зможе переломити ситуацію, нашу державу може врятувати лише системна робота тих, хто керує державою. Власне, її брак і призвів до швидкого отруєння суспільства Боровиком.