Президент Грузії Георгій Маргвелашвілі в інтерв'ю для Associated Press заявив, що не сумнівається в готовності Росії використовувати збройні сили проти своїх сусідів. "Всі проблеми, пов'язані з нестабільною ситуацією - як у своїй країні, так і у сусідів - Росія завжди вирішує за допомогою автоматів Калашникова", - зазначив Маргвелашвілі.
Спостерігачі люблять говорити про "грузинський успіх" Кремля, мовляв, в Грузії після поразки на парламентських виборах партії колишнього президента Михаїла Саакашвілі до влади прийшли "проросійські сили".
Не буду заперечувати, що у своєму ставленні до Москви нинішнє керівництво Грузії обережніше за попередників. Але ні про які проросійські сили говорити не варто. Аж до вирішення питання територіальної цілісності країни, відмови Москви від окупації Абхазії і Південної Осетії і визнання їхньої державності ніякі проросійські сили не зможуть прийти до влади в Грузії. А якщо прийдуть - то перестануть бути проросійськими. Тому що неможливо поєднувати захист державних інтересів своєї країни і співпрацю з окупантом.
З Михаїлом Саакашвілі можна погодитися в тому, що російсько-грузинська війна поставила крапки над "I". Росія більше не прикидалася, не робила вигляд, що вона - миротворець, що прагне до відновлення територіальної цілісності Грузії. Окупант скинув маску і назвав себе окупантом. А Грузія в результаті отримала справжній державний суверенітет.
Щось подібне сталося і в Україні - після окупації Криму і війни на Донбасі. "Братська країна" показала кожному українцю, що вона - холоднокровний і жорстокий ворог. А реакція російського суспільства продемонструвала, що справа не тільки і не стільки у владі, що більшість росіян підтримують антиукраїнську політику Путіна. І ця демонстрація стала найважливішим чинником державного суверенітету України.
Звичайно, і зараз серед нас є ті, хто підтримує російську політику, але тепер вони не можуть ховатися за гаслами про "братерство" і вигоду євразійської інтеграції. Тепер ці люди підтримують війну і окупацію. І це - відверта позиція ворогів своєї власної країни.
Як це не парадоксально звучить, але країни, в яких Росія показала своє справжнє обличчя, знаходяться в кращому становищі перед тими, кому ще доведеться зіткнутися з агресором. У Білорусі та Казахстані можуть сподіватися, що Росія не піде на анексію їхніх територій. Але ця надія зберігає непорушними позиції "п'ятої колони" у владі та суспільстві і, врешті-решт, полегшить Путіну можливість окупації територій сусідніх країн - якщо в Кремлі ухвалять таке рішення. А у грузин і українців ілюзій більше немає. І тому політика Тбілісі або Києва може бути тільки реалістичною.